Caio Duilio (1880)

	Броненосець «Кайо Дуіліо»
Історія
Королівство Італія
Назва:	«Кайо Дуіліо»
Будівник:	«Cantiere navale di Castellammare di Stabia»
Закладений:	24 квітня 1873 року
Спуск на воду:	8 травня 1876 року
Прийнятий:	6 січня 1880 року
Списаний:	Виключений зі складу флоту 27 червня 1909 року, зданий на злам
Основні характеристики
Тип:	Броненосець
Водотоннажність:	11 138 т (стандартна); 12 256 т (повна);
Довжина:	109,16 м
Ширина:	19,74 м
Осадка:	8,31 м
Потужність:	7 711 к.с.
Двигуни:	8 парових котлів; 2 парові машини;
Швидкість:	16 вузлів
Дальність; плавання:	3 760 миль на швидкості 10 вузлів
Екіпаж:	420
Озброєння:	4 x 450-мм гармати; 3 x 350-мм торпедні апарати;
Бронювання:	Пояс: 550 мм; Башти: 430 мм; Палуба: 30-51 мм;

«Кайо Дуіліо» (італ. Caio Duilio) - броненосець однойменного типу Королівських військово-морських сил Італії другої половини 19-го століття.

Історія створення ред.

Броненосець «Кайо Дуіліо» був закладений 24 квітня 1873 року на верфі «Cantiere navale di Castellammare di Stabia». Спущений на воду 8 травня 1876 року, вступив у стрій 6 січня 1880 року.

Свою назву отримав на честь Гая Марка Дуілія - визначного флотоводця часів Першої Пунічної війни, який здобув морських перемог над Карфагеном.

Історія служби ред.

Броненосець «Кайо Дуіліо» не брав участі у бойових діях, оскільки його служба припала на так звану Прекрасну епоху.

У 1885 році під час маневрів флоту «Кайо Дуіліо», однотипний броненосець «Енріко Дандоло», бронепалубний крейсер «Джованні Бозан» були у складі 1- Дивізії «Західної ескадри», яка атакувала «Східну ескадру», імітуючи франко-італійський конфлікт поблизу Сардинії. У 1888 році «Кайо Дуіліо» брав участь в маневрах, на яких відпрацьовувався захист Ла-Спеції. Того ж року він взяв участь в морському огляді, на якому був присутній імператор Німеччини Вільгельм II.

У 1890 році на «Кайо Дуіліо» були встановлені чотири 120-мм гармати для захисту від міноносців.

На маневрах 1893 року «Кайо Дуіліо» разом із флагманом «Ре Умберто», торпедним крейсером «Мінерва» та чотирма міноносцями входив до складу 1-ї Дивізії Резервної ескадри. На цих маневрах Резервна ескадра захищалась від атаки Активної ескадри, яка імітувала французький напад на італійське узбережжя.

У 1900 році на кораблі були встановлені дві 76-мм, вісім 57-мм, та чотири 37-мм гармати.

У 1902 році «Кайо Дуіліо» був перетворений на навчальний корабель. Командування ВМС розглядало можливість модернізації корабля, за схемою однотипного «Енріко Дандоло», але ціна такої модернізації виявилась занадто високою, і від неї довелось відмовитись. У 1909 році «Кайо Дуіліо» був виключений зі складу флоту, перейменований на «GM40» і використовувався як сховище вугілля та нафти.

Література ред.

Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Caio Duilio (1880)

Броненосець «Кайо Дуіліо» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.] (італ.)