Бик гаур
Бик гаур | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Bos frontalis Lambert, 1804 | ||||||||||||||||||||||
![]() | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
|
Бик гаур або Індійський бізон (лат. Bos frontalis) — ссавець ряду оленеподібних, вид роду бик (Bos), найбільший представник родини бикових (Bovidae). Одомашнений людиною.
Зовнішній виглядРедагувати
Довжина тіла гаура сягає більше трьох метрів. Висота в плечах доходить до 2,2 м, а його вага може досягати 1200 кг, в окремих випадках до 1500 кг. Нормальний дорослий самець важить близько 1000 кг. Вовна бура, з відтінками від червонуватого до чорного кольорів. Роги в середньому 90 см в довжину і вигнуті вгору у формі півмісяця.
ПоширенняРедагувати
Ареал Гаура охоплює Індію, Бангладеш, М'янму, Таїланд, Камбоджу, південний В'єтнам та Малайзію, де гаур живе в густих лісах. Іноді він у пошуках їжі виходить на узлісся лісів або галявини, але здебільшого уникає відкритої місцевості.
Гаури від природи активні вдень, але поблизу людських поселень найчастіше перебудовуються на нічний спосіб життя. Вони харчуються травами, проте можуть їсти і листя. Стадо гаурів складаються з десяти-дванадцяти тварин, в деяких випадках може сягати навіть 40 особин. У них знаходяться, в основному самки з молодими телятами, супроводжувані одним самцем. Самці нерідко змінюють стадо, право бути ватажком стада виграється в поєдинках, які, однак, не призводять до каліцтв. Молоді самці, ще не здатні викликати на поєдинок зрілого суперника, утворюють окремі стада. Літні самці живуть поодинці.
Гаури вважаються тваринами, що знаходяться під загрозою. Через полювання і зараження коров'ячими епідеміями популяція гаурів сильно скоротилася. Сьогодні у дикій природі живуть близько 20 тисяч гаурів, розпорошені по різних обмежених територіях. Зміна чисельності гаурів в різних країнах дуже відрізняється: в Індії популяції з 1990-х змогли трохи збільшитися і становлять сьогодні 90% всіх гаурів. У країнах ж Південно-Східної Азії ситуація критична, всі популяції знаходяться під загрозою вимирання.
ОдомашненняРедагувати
Гаури відносяться до п'яти видів биків, які були одомашнених людиною. Домашня форма гаура називається гаял або мита. Гаял значно менший за свого дикого предка і вважається мирнішим. Він використовується як робоча тварина і як джерело м'яса. Гаял тримають у прикордонних регіонах Мьянмара, Маніпурі і Нагаланд тобто в інших частинах ареалу гаури ніколи не були приручені. У деяких місцях гаял успішно схрестили з коровами. Гібриди гаяла і корови використовуються в багатьох частинах Індії і володіють типовими характеристиками одомашненої тварини.
Іноді щодо гаура застосовується латинська назва Bos gaurus. Раніше так називали дикого гаура, в той час як гаял називався Bos frontalis. Однак, оскільки обидва є одним і тим же видом, з 1993 до обох застосовується назва Bos frontalis. Слова гаур і гаял походять з гінді. У Південно-Східній Азії їх іноді називають також Малайським словом «селаданг».
ПосиланняРедагувати
- В Київському зоопарку померла самка гаяла[недоступне посилання з червень 2019](рос.)