Авро Йорк (англ. Avro York) — британський транспортний літак часів Другої світової війни. Розроблявся компанією Avro на базі бомбардувальника Avro Lancaster з власної ініціативи.

Avro York
Avro 685 York G-AMGK Luton 1952 edited-2.jpg
Призначення: транспортний літак
Перший політ: 5 липня 1942
Прийнятий на озброєння: 1944
Знятий з озброєння: 1964
На озброєнні у: RAF roundel.svg Королівські ПС Великої Британії
Розробник: Avro
Виробник: Велика Британія Avro
Всього збудовано: 258
Конструктор: Avro
Екіпаж: 5 осіб
Крейсерська швидкість: 338 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 480 км/год
Дальність польоту: 4345 км
Практична стеля: 7010 м
Довжина: 23,93 м
Висота: 5,44 м
Розмах крила: 31,09 м
Площа крила: 120,49 м²
Порожній: 19 069 кг
Максимальна злітна: 31 115 кг
Двигуни: 4 × Rolls-Royce Merlin XX
Тяга (потужність): 4 × 1 280 к.с.

«Йорк» використовувався для пасажирських і вантажних перевезень в ряді британських операторів в 1943—1964 роках. Основними цивільними операторами стали British Overseas Airways Corporation і British South American Airways. На службі в Королівських повітряних силах «Йорки» брали участь в постачанні Західного Берліну під час блокади. Також деякі літаки використовувались як службові для перевезення високопосадовців, зокрема на «Йорках» літали прем'єр-міністр Вінстон Черчилль і генерал Шарль де Голль.

Історія виготовленняРедагувати

 
Четвертий прототип Avro 625 в польоті.

Під час Другої світової війни США і Британія уклали договір про авіабудівництво, згідно з яким США були відповідальні за виробництво транспортних і вантажних літаків для обох країн, що мало б дозволити Британії зосередитись на виробництві винищувачів і бомбардувальників. Не зважаючи на це, інженер компанії Avro Рой Чадвік[en] вирішив почати дизайн ватажного літака на базі бомбардувальника Avro Lancaster під позначенням Avro 685. Попередній дизайн чотиримоторного дальнього транспортного літака був готовий вже в лютому 1942 року, і відрізнявся від попередника передусім фюзеляжем, який став зачно більшим і отримав квадратний переріз. Крила, хвіст, двигуни і шасі були повністю запозичені в «Ланкастера».

Після оцінки дизайну всередині компанії було вирішено продовжити розробку і створити прототип. Не зважаючи на завантаження військовими замовленнями, перший прототип був готовий менш ніж за пів року, і 5 липня 1942 року піднявся в повітря з аеропорту в Манчестері. Після цього літак було передано на оцінювання ВПС, де він продемонстрував відмінні характеристики, в результаті чого було зроблено замовлення на ще чотири літаки, два з двигунами Rolls-Royce Merlin XX і два з Bristol Hercules VI в різних конфігураціях. Згодом від ідеї використання різних двигунів відмовились і всі чотири літаки оснащувались двигунами Merlin. З третього літака, для компенсації зміщеного центра мас було додано третій кіль.[1]

Історія використанняРедагувати

 
Службовий «Йорк» маршала повітряних сил Кейта Парка[en]. Каїр, 1946.

Третій прототип «Йорка» (перший з потрійним кілем) отримав свою власну назву «Аскалон» (англ. Ascalon) і був надісланий 24-й ескадрильї в Нортхолді[en] в березні 1943 року. Цей літак був оснащений як конференц-зала і в основному використовувався для перевезень британського прем'єр-міністра Вінстона Черчилля і королівської родини. Пізніше схожі літаки були надані віцекоролю Індії Луїсу Маунтбеттену, прем'єр-міністру Південної Африки Яну Смутсу та іншим.

Масово на озброєння Королівських повітряних сил «Йорки» почали надходити тільки в 1945 році, коли ними повністю оснастили 511-у ескадрилью Транспортного командування. Загалом «Йорки» стояли на озброєння десяти ескадрилей, сім з яких взяли участь в Берлінському повітряному мості під час блокади міста в 1948-49 роках. Для потреб ВПС, включно з перевезенням високопосадовців, було виготовлено 208 літаків.

З цивільних операторів першими отримала нові літаки British Overseas Airways Corporation (BOAC). В квітні 1944 року вона отримала п'ять «Йорків» для використання на лініях Британія — Марокко — Єгипет. В серпні 1945 року компанія отримала ще 25 літаків, що зробило BOAC найбільшим цивільним оператором літака. Окрім BOAC, 12 «Йорків» були виготовлені для British South American Airways, п'ять — для Аргентинської компанії FAMA і два для Skyways Limited[en]. Пізніше, деякі військові літаки було продано іншим цивільним операторам.[1]

Тактико-технічні характеристикиРедагувати

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]

Технічні характеристикиРедагувати

  • Екіпаж: 5 осіб
  • Довжина: 23,93 м
  • Висота: 5,44 м
  • Розмах крила: 31,09 м
  • Площа крила: 120,49 м ²
  • Маса порожнього: 19 069 кг
  • Максимальна злітна маса: 31 115 кг
  • Двигуни: 4 × Rolls-Royce Merlin XX
  • Потужність: 4 × 1 280 к. с. (954 кВт.)

Льотні характеристикиРедагувати

  • Максимальна швидкість: 480 км/год (на висоті 6400 м)
  • Крейсерська швидкість: 338 км/год
  • Практична дальність: 4345 км
  • Практична стеля: 7010 м

ДжерелаРедагувати

  • Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Avro York

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Monday, 1984, с. 33.