Ars Translationis
Ars Translationis (Мистецтво перекладу) — щорічна літературна премія імені видатного українського перекладача, літературознавця та лексикографа Миколи Лукаша, заснована редакцією журналу «Всесвіт» в 1989 році, за найкращі переклади й перекладознавчі праці, опубліковані за рік на сторінках журналу.
Історія
ред.У 1989 році на пропозицію Олега Микитенка, головного редактора журналу «Всесвіт», яку одностайно підтримала редакційна колегія, засновано премію «Ars Translationis» («Мистецтво перекладу») імені Миколи Лукаша, яка, за задумом, мала складатися з трьох елементів:
- бронзової настільної медалі роботи відомого скульптора і поета Андрія Німенка;
- диплома;
- грошової частини.
Проте третя частина донедавна вручалась всього один раз, та й то чисто символічно, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем редакції. Нині грошова частина премії — це відсоток спонсорського внеску в розмірі п'яти тисяч гривень, які жертвує приватний підприємець Віталій Майстренко.[1]
Лауреати
ред.- 1989 — Віктор Шовкун за переклад з англійської роману Гора Відала «Сотворіння світу»;
- 1990 — Марина Новикова за перекладознавчі праці на сторінках «Всесвіту»;
- 1991 — Володимир Діброва за переклад з англійської роману Семюеля Бек кета «Уот»;
- 1992 — Олекса Логвиненко за переклад з німецької роману Крістофа Рансмайра «Останній світ»;
- 1993 — Юрій Лісняк за переклад з англійської роману Ле Карре «Таємний мандрівець»;
- 1994
- 1995 — Анатоль Перепадя за переклад з португальської роману Жоржі Амаду «Велика пастка»;
- 1996 — Михайло Москаленко за переклад з французької поеми «Орієнтири» Сен-Жон Перса;
- 1997 — Євген Попович за переклад з німецької роману Ернста Юнгера «На Мармурових скелях»;
- 1998 —
- Мар'яна Прокопович за переклад з італійської роману Умберто Еко «Маятник Фуко»;
- Олег Микитенко за численні переклади книжок чеських авторів, епічного твору давньоіндійського письменника Сомадеви «Океан переказів, або незвичайні пригоди царевича Нараваханадатти» та ін.; за довголітню редакторську працю над підготовкою українських перекладів творів іноземних письменників у журналі «Всесвіт»; за плідну діяльність по організації перекладу світової літератури в Україні;
- 1999 — Роман Гамада за переклад з фарсі середньовічних перських оповідей;
- 2000 — Ростислав Доценко за переклад з польської роману Яцека Бохенського «Овідій Назон — поет»;
- 2001 — Віктор Коптілов за переклад-переспів з давньофранцузької середньовічного епосу «Роман про Ренара»;
- 2002 — Юрій Педан за переклад з італійської роману Курціо Малапарте «Шкура»;
- 2003
- 2004 —
- Іван Бондаренко за досконалі переклади японської поезії від давнини до сучасності;
- Мирон Федоришин за високомайстерне відтворення українською мовою новел Ясунарі Кавабати, роману Нацуме Сосекі «Серце» та п'єси Санеацу Мусянокодзі «У персиковім гаю»;
- 2005 —
- Кульчинський Олесь за переклад роману Орхана Памука «Мене називають червоним»;
- Філіпчук Григорій за переклад роману Альбера Камю «Щаслива смерть»;
- 2006 —
- 2007 — Максим Стріха за його плідні перекладознавчі дослідження та високомайстерні переклади поезій Оскара Вайлда, надруковані у «Всесвіті» протягом року
- 2008 — Роман Лубківський за переклад з чеської віршованої трагедії Вацлава Фріча «Іван Мазепа»[2]
- 2009 — Надія Кірносоваза майстерне відтворення українською мовою визначного твору сучасної китайської літератури — повісті Ван Аньї «Дядечкова історія», що розкриває картину життя простих людей у КНР;
- 2010 — Роман Скакун за переклад роману «Якщо подорожній одної зимової ночі» італійського письменника Італо Кальвіно та вибрані оповідання з книжки «Дублінці» Джеймса Джойса[3]
- 2011 — Іван Герасим (Канада) за майстерний переклад роману «Нарцис і Ґольдмунд» (№ 3-4, 2011) класика німецької літератури Германа Гессе.[4]
- 2012 — Жердинівська Маргарита Ісаківна за переклад з іспанської мови повісті «Неймовірна та сумна історія про невинну Ерендіру та її бездушну бабуню» Ґ. Ґарсії-Маркеса («Всесвіт», № 5-6) та Верба Галина Георгіївна за переклад із португальської мови роману «Сучий син» (друга назва — «Син матері») бразильського письменника Б. Карвалью («Всесвіт», № 7-8)[5].
- 2013 — Роксоляна Зорівчак за статтю про сприйняття творчості та особистості Тараса Шевченка в Канаді (№№3-4, 5-6)
- 2014 — Всеволод Ткаченко за багаторічну працю в царині перекладу франкомовної поезії, зокрема за публікацію «Пісня — надійний бастіон сучасної французької поезії» №3-4, 2014), Геннадій Федоров за майстерний переклад з італійської мови знакового роману «Ота брудна веремійця на віа Мерулана» (№№3-4, 5-6, 7-8, 2014) класика італійської літератури ХХ ст. Карло Еміліо Гадди
- 2015 — Сергій Борщевський за майстерний переклад з іспанської мови таких знакових для іспаномовних літератур творів, як «Хто вбив Паломіно Молеро?» (1988, № 8) члена міжнародної ради журналу «Всесвіт» М. Варґаса Льйоси, а також багатьох творів П. Неруди, Ґ. Ґарсії Маркеса, Ф. Майора Сарагоси, Х. Л. Борхеса, К. Х. Сели, А. Карпентьєра і А. Переса-Реверте та ін., Дмитро Чистяк за упорядкування спеціального бельгійського числа журналу «Всесвіт» (№9-10, 2015) та майстерний переклад поетичних творів, повістей і оповідань 34 авторів, які увійшли до цього випуску (Марсель Тірі, Жак Де Деккер, Філіпп Бласбанд, Ніколь Версхооре, Жан-Люк Вотьє, Франсуа Емманюель, Ірен Стецик, Жан-Люк Утерс, Анрі Бошо, Мадлена Б’єфно та ін.)
- 2016 —
- 2017 — Михайло Якубович за підготовку спеціального оманського числа «Всесвіту» (№7-8, 2017), переклад українською мовою художніх та публіцистичних творів авторів Султанату Оман
- 2018 —
- 2019 — Микола Васьків за переклад оповідань «Жили-були в Сармаддеху» таджицького письменника Аміні Бахманьойри Арабзоди, а також п’єси «Ніч спогадів про Сократа, або суд на шкурі туполобого» й оповідань «Солдатеня», «Бахіана», «На річці Байдамтал», притчі «Плач перелітного птаха» класика киргизької літератури Ч. Айтматова («Журнал «Всесвіт», №1-2, 2019), Іван Рябчій за переклад оповідання «Про каву» Оноре де Бальзака (журнал «Всесвіт», 5-6/7-8, 2019), а також за переклади творів, опублікованих у двох спеціальних номерах, присвячених літературі Бельгії
- 2020 — Мельник Віктор Мирославович за переклад із середньовічної латини аквітанської хроніки ІХ-ХІ ст. «Ангулемські аннали» та коментарі до неї у № 3-4-5-6 за 2020 р. та переклад із середньовічної латини фрагментів філософського трактату «Про природу речей» та поеми «Похвала Божественній мудрості» Александра Неккама (Королівство Англія, 1157-1217) та коментарів і статті до них у № 11-12 за 2020 р. та Мотрук Віктор Петрович за переклад із французької мови оповідань та новел «Мушлі пана Шабра» Еміля Золя, «Цар Кандоль» Теофіля Ґотьє, «Панночка з млина» Еміля Блемана, опублікованих у №3-4/5-6 журналу «Всесвіт» у 2020 р.[6]
- 2021 Бєлєнькій Мар'ян Давидович за добірку перекладів п'єс сучасних ізраїльських драматургів (п'ять п'єс у його перекладі розміщені у "Всесвіті" http://www.vsesvit-journal.com/covers/7-8-2021/ [Архівовано 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.]) та Демиденко Ольга Павлівна за переклад роману американської письменниці Лайонел Шрайвер "Час поговорити про Кевіна" ("Всесвіт" №1-2, 3-6, 2021)[1] [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.].
Примітки
ред.- ↑ Український тиждень. Драгоманія. Архів оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 31 січня 2011.
- ↑ Союз переводчиков стран СНГ и Балтии. 19-12-2008/Новый лауреат престижной премии [Архівовано 6 квітня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Лауреат премії імені Миколи Лукаша за 2010 рік
- ↑ Премію Лукаша — за переклад роману Гессе [Архівовано 9 серпня 2014 у Wayback Machine.] — ЛітАкцент, 10.05.2012.
- ↑ «Всесвіт» оголосив лауреатів премії ім. М. Лукаша 2012. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 червня 2013.
- ↑ Лавреати премії «Ars Translationis» імені Миколи Лукаша від журналу «Всесвіт» за 2020 рік – Журнал «Всесвіт». www.vsesvit-journal.com. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
Джерела
ред.- Олег МИКИТЕНКО. МИКОЛА ЛУКАШ І «ВСЕСВІТ» (Сторінки спогадів) [Архівовано 19 квітня 2005 у Wayback Machine.]
- Сайт Сергія Снігура. Премія Ars translationis ім. Миколи Лукаша [Архівовано 23 серпня 2011 у Wayback Machine.]