Щетинкопер малий
| Щетинкопер малий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Anumara forbesi (Sclater, 1886) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Agelaeus forbesi Curaeus forbesi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Щетинкопе́р малий[2] (Anumara forbesi) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Ендемік Бразилії. Вид названий на честь британського зоолога Вільяма Александера Форбса[4]. Раніше його відносили до роду Щетинкопер (Curaeus), однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження 2014 року малого щетинкопера було переведено до новоствореного монотипового роду Anumara[5]
Опис
ред.Довжина птаха становить 21-24 см. Забарвлення повністю чорне, не блискуче. Хвіст довгий, тонкий, стернові пера на кінці округлі. Дзьоб прямий, довгий.
Поширення і екологія
ред.Малі щетинкопери мешкають на північному сході Бразилії, в штатах Пернамбуку і Алагоас, а також на сході Бразилії в штаті Мінас-Жерайс. Вони живуть у вологих атлантичних лісах, на узліссях, на берегах річок і боліт, а також на плантаціях цукрової тростини і манго. Зустрічаються на висоті до 890 м над рівнем моря. Живляться плодами, комахами, можливо, також нектаром. Гніздування припадає на сезон дощів і триває з березня по червень. В кладці від 1 до 4 яєць (в середньому 2,84), за сезон розмноження може вилупитися два виводки. Затримка у 4-10 днів між побудовою гнізда і відкладанням яєць робить цей вид дуже вразливим до гніздового паразитизму синіх вашерів.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція малих щетинкоперів становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також гніздовий паразитизм синіх вашерів.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Anumara forbesi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 вересня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 162. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Powell, A.F.L.A.; Barker, F.K.; Lanyon, S.M.; Burns, K.J.; Klicka, J.; Lovette, I.J. (2014). A comprehensive species-level molecular phylogeny of the New World blackbirds (Icteridae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 71: 94—112. doi:10.1016/j.ympev.2013.11.009. PMID 24291659.
Джерела
ред.- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |