Щетинкопер великий
| Щетинкопер великий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Curaeus curaeus (Molina, 1782)[3] | ||||||||||||||||
 Ареал виду Проживання впродовж року Зимування | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Turdus curaeus Notiopsar curaeus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Щетинкопе́р великий[4] (Curaeus curaeus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Аргентині і Чилі. Це єдиний представник монотипового роду Щетинкопер (Curaeus).
Опис ред.
Довжина птаха становить 28-31 см, в залежності від підвиду. Самці номінативного підвиду в середньому важать 83,3 г, самиці 82,9 г, самці підвиду C. c. reynoldsi важать 114,6 г, самиці 99,1 г. Забарвлення повністю чорне з легким синюватим відблиском. Дзьоб довгий, гострий, чорний, лапи чорні.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[5]
- C. c. curaeus (Molina, 1782) — центране Чилі і захід центральної Аргентини;
- C. c. recurvirostris Markham, 1971 — острів Рієско (південь Чилі);
- C. c. reynoldsi (Sclater, WL, 1939) — Вогняна Земля.
Поширення і екологія ред.
Великі щетинкопери живуть в нотофагусових лісах і рідколіссях, в чагарникових заростях в долинах, в заростях на берегах озер, на луках, в соснових насадженнях та на полях, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Зустрічаються зграями по 6-20 птахів. В Аргентині вони трапляються лише в нотофагусових лісах та на узліссях, на півночі Вогняної Землі — в степу. Великі щетинкопери є всеїдними птахами, вони живляться комахами, водними безхребетними, зокрема десятиногими, насінням, плодами, нектаром пуї, дрібними хребетними, зокрема гризунами, а також пташими яйцями і пташенятами. Шукають їжу на землі, в лісовій підстилці або серед каміння.
Великі щетинкопери є моногамними птахами, гніздяться поодинці. Сезон розмноження у них триває у жовтні-листопаді. Гніздо чашоподібне, велике, діаметром 20-25 см, глибиною 7 см, робиться з гілок, трави, листя бамбуку, змішаних з глиною, встелюється м'яким матеріалом, розміщується в заростях, на висоті від 1,5 до 3 м над землею. В кладці від 3 до 6 яєць розміром 30×20 мм.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Curaeus curaeus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 серпня 2022
- ↑ P.L. Sclater: Catalogue of a collection of American birds. London: N. Trubner and Co., 1862, s. 139.
- ↑ J.I. Molina: Saggio sulla storia naturale del Chili. Bologna: Nella Stamperia de S. Tommaso d' Aquino, 1782, ss. 252, 345.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 серпня 2022.
Джерела ред.
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |