Гекончик панцирний
| Гекончик панцирний | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Alsophylax loricatus Strauch, 1887 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Гекончик панцирний[1] (Alsophylax loricatus) — вид плазунів родини геконових (Gekkonidae). Один із 6 видів роду. Поширений у Центральній Азії. Занесений до Червоного списку МСОП[2][3].
Опис
ред.Дрібний гекон. Загальна довжина сягає до 5 см. Голова і тулуб трохи сплющені. Тіло зверху вкрите дрібною лускою і тригранними горбинками, розташованими правильними довгастими та поперечними рядами на кшталт панцира; горбинки заходять на половину хвоста. Пальці прямі, їх кінцеві фаланги стиснуті з боків. Хвіст товстий, циліндричний, в останній чверті витончений. Хвостові сегменти зверху слабо або зовсім неясні. Знизу хвіст вкритий поздовжніми рядами пластинок, розташованих звичайно по два ряди на сегмент. Є анальні пори. Зіниця ока вертикальна, із зазубреними краями. Колір спини жовтуватий, помаранчевий або сіруватий, без візерунка. По боках хвоста тягнеться невиразна поздовжня смужка[2][4].
Поширення
ред.Сучасний ареал виду розірваний на дві далеко стоячі одна від одної частини. Більша частина розташована у Ферганській долині в Узбекистані і Північному Таджикистані, менша – вздовж лівого берега Амудар'ї в Туркменістані[2][4].
Особливості біології
ред.Віддає перевагу кам'янистим місцевостям. Живе здебільшого в останцевих горах, передгір'ях, напівпустелях, солончакових ділянках пустель і розвалинах. Вдень ховається та відпочиває серед каміння. Активний вночі, коли полює на комах, безхребетних, павукоподібних[4].
Вид належить до яйцекладних геконів. Зазвичай самиця гекончика відкладає до 2 яєць, кладок буває до двох за один сезон. Як й інші гекони, панцирний гекон має здатність при небезпеці відкидати хвоста.
Охорона
ред.Чисельність популяції гекончика панцирного в межах ареалу низька і має тенденцію до скорочення. Тому вид занесений до Червоного списку МСОП (охоронна категорія: вразливий вид)[3]. Крім того, в різні роки він занесений до Червоних книг Узбекистану, Таджикистану і Туркменістану[2].
Систематика
ред.Розірваний ареал гекончика панцирного сприяв утворенню двох підвидів:
- номінативний підвид Alsophylax loricatus loricatus поширений у Ферганській долині;
- гекончик панцирний Щербака Alsophylax loricatus szczerbaki мешкає на північному сході Туркменістану[2].
Джерела. Примітки
ред.- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 162.
- ↑ а б в г д Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 33—34)
- ↑ а б Гекончик панцирний у Червоному списку МСОП
- ↑ а б в Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 94)
Література
ред.- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 33—34). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 94)
- Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3-є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.
- Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
- Golubev, M. L., and T. Sattarov. On subspecies of Alsophylax loricatus Strauch, 1887 (Reptilia, Sauria, Gekkonidae) [in Russian]. Vestnik Zoologii. 1979. (5):18—24.