Вікіпедія

Airco DH.4

британський двомісний біплан-бомбардувальник 1916 року

Airco DH.4 — британський двомісний біплан. «Я виконав дуже багато далеких польотів і жодного разу не був збитий» — так відгукувався про DH.4 лейтенант Ральф Сорлі.

Airco DH.4
Розробник Джеффрі де Гевіленд
Виробник Aircod і Fokker
Перший політ серпень 1916
Виготовлено 3949
CMNS: Airco DH.4 у Вікісховищі
В іншому мовному розділі є повніша стаття Airco DH.4(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
  • Дивитись автоперекладену версію статті з мови «англійська».
  • Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії!
  • Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії.
  • Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
  • Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Перший політ ред.

У серпні 1916 року, з аеродрому Хендон вперше піднявся в повітря бомбардувальник DH.4, льотчиком якого був сам Джеффрі де Хевіленд (в ті роки авіа конструктори самі випробовували свої машини).

Боротьба з холодом ред.

Льотчик і спостерігач натирали обличчя китовим жиром і надягали замшеві маски, щоб було не так холодно.

Захист від ворожих літаків ред.

Зазвичай на бойове завдання йшло близько 10 бомбардувальників, і вони ділилися на дві частини по п'ять літаків, кожна з яких шикувалася клином. Під час нападів винищувачів бомбардувальники зближувалися, а задній клин розташовувався вже вище і таким чином з будь-якого напрямку ворожі винищувачі потрапляли під обстріл кулемета.

Використання ред.

Після перших польотів DH.4 перебазувався в Головну льотну школу для проведення експлуатаційних випробувань.

Літак воював на всіх ділянках Першої світової війни, а після закінчення бойових дій в Європі частину літаків Англія продала в інші країни.

На початку 1920-х років DH.4 увійшли до складу ВПС Іспанії, Бельгії, Греції та Японії, Австралії, країн Латинської Америки, США, а також використовувався в цивільних авіакомпаніях.

Частину машин придбала бельгійська фірма SNETA для перевезення пасажирів і вантажів.

Бомбардувальник збиралися випускати і в Росії. Але через революцію і громадянську війну цього зроблено не було, хоча до кінця 1917-го року англійці передали частину креслень на московський завод «Дукс».

Технічні характеристики ред.

 
Airco DH.4A
  • Розмах крила — 12.92 м
  • Довжина — 9.35 м
  • Висота — 3.35 м
  • Площа крила — 40.32 м²
  • Маса:
    • Порожнього літака — 1 083 кг
    • Нормальна злітна — 1575 кг
  • Тип двигуна — 1 ПД Rolls-Royce Eagle VII (Liberty 12)
  • Потужність, к. с. — 1 х 375 (395—421)
  • Максимальна швидкість — 230 км / ч
  • Крейсерська швидкість — 212 км / ч
  • Тривалість польоту — 6 годин 45 хвилин
  • Максимальна швидкопідйомність — 370 м / хв
  • Практична стеля — 7163 м
  • Екіпаж — 2 особи
  • Озброєння:
  • Бомбове навантаження — 209 кг.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Airco_DH.4&oldid=38857603