Ailuroedus jobiensis

вид птахів
Ailuroedus jobiensis

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Наметникові (Ptilonorhynchidae)
Рід: Нявкун (Ailuroedus)
Вид: A. jobiensis
Ailuroedus jobiensis
Rothschild, 1895
Посилання
NCBI: 1914422

Ailuroedus jobiensis — вид горобцеподібних птахів родини наметникових (Ptilonorhynchidae). До 2016 року вважався підвидом нявкуна чорнощокого (Ailuroedus melanotis).[1]

Поширення ред.

Ендемік Нової Гвінеї. Населяє передгір'я північного прибережного гірського ланцюга (гори Фоджа, Бевані, Торрічеллі, Адельберт) на схід до гирла річки Сепік. Мешкає в передгірних та гірських тропічних лісах з домінуванням ділянок первинного або вторинного лісу.

Опис ред.

Птах завдовжки 29 см, вагою 140—205 г. Це птахи з масивною і пухкою зовнішністю, з маленькою та округлою головою, міцним конічним дзьобом, злегка зігнутим донизу, витягнутими і міцними ногами, довгими крилами і досить довгим, тонким і фігурним хвостом. Спина, крила і хвіст смарагдово-зелені (крила з криючими блакитного відтінку і махові пера з коричневим кінчиком). Груди та черево темно-коричнево-зелені з білими крапками. Голова темно-коричнева з білими вусами та навколоочним кільцем та чорними щоками. Дзьоб жовтувато-сірий, ноги блакитно-сірі.

Спосіб життя ред.

Трапляється парами або невеликими сімейними групами. Територіальний вид, активно захищає свою територію від інших птахів свого виду. Поклик нагадує жалібне нявкання кота або крик немовляти. Живиться фруктами, ягодами, насінням, бруньками, квітами, а в період розмноження комахами, дрібними безхребетними та жабами.

Про репродуктивні звички немає даних, але вони, ймовірно, не відрізняються від нявкуна чорнощокого.

Примітки ред.

  1. Irestedt, Martin; Batalha-Filho, Henrique; Roselaar, Cees S.; Christidis, Les; Ericson, Per G. P. Contrasting phylogeographic signatures in two Australo-Papuan bowerbird species complexes (Aves: Ailuroedus). Zoologica Scripta. doi:10.1111/zsc.12163.