Вікіпедія

46-та окрема аеромобільна бригада (Україна)

військове з'єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України
(Перенаправлено з 46-та окрема десантно-штурмова бригада (Україна))

46-та окрема аеромобільна бригада[1] (46 ОАеМБр) — військове з'єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України чисельністю у бригаду.

46-та окрема аеромобільна бригада Десантно-штурмових військ Збройних сил України
Нарукавний знак бригади, 2022 рік
Засновано 05 квітня 2022 року
Країна  Україна
Вид ЗСУ Збройні сили
Тип Десантно-штурмові війська
Базування Житомирська область, Україна
Гасло «ШЛЯХ ЧЕСТІ»
Річниці 05 квітня
Війни/битви

Російське вторгнення в Україну (2022)

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Знаки розрізнення
Прапор
Медіафайли на Вікісховищі
46-та окрема аеромобільна бригада (Україна). Карта розташування: Україна
46 ОАеМБР Житомир
46 ОАеМБР
Житомир
На карті України

Історія ред.

Датою створення 46 окремої аеромобільної бригади є 5 квітня 2022 року. У бої з окупантами вона вступила на початку липня того ж року на Херсонському напрямку.

2022 ред.

Влітку 2022 року було затверджено нарукавний знак 46 оаембр – срібний шолом типу «Барбют» і золоті крила. Ці давні символи органічно поєднали ударну силу й швидкість дій на полі бою. Що, власне, і відображає завдання, призначення й реальні дії бригади.

З липня по листопад 2022 року бригада брала участь у визволенні Правобережжя півдня України. 46 ОАеМБр брала участь у важких боях за Білогірку, Сухий Ставок, Дудчани, Малу Олександрівку[2].

6 грудня 2022 року 46 окрема аеромобільна бригада Десантно-штурмових військ Збройних Сил України указом Президента України Володимира Зеленського відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу»[3].

У грудні 2022 року бригада висунулась на підкріплення українських військ на Донеччині, в район оборони Бахмута і Соледара[4][5].

2023

Взимку 2022 – 2023 46 ОАеМБр брала участь у обороні на Бахмутському напрямку. З початку липня 2023 бригада вела наступальні й штурмові дії в Запорізькій області, на Мелітопольському напрямку. За безпосередньої участі 46 ОАеМБр там звільнено кілька населених пунктів. У подальшоиу районом виконання бойових завдань підрозділу знову стала Донеччина.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2023)

Командування ред.

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.
Цей розділ потребує доповнення.

Галерея ред.

Втрати ред.

2022 ред.

  1. Олександр Садовчук. Загинув 25 липня 2022 року під час контрнаступу в районі селі Білогірка на Херсонщині. Захисник отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. [1]
  2. Ігор Дроздов, лейтенант, позивний Дрозд. Загинув 25 липня 2022 року у бою в районі села Білогірка Херсонської області. [2]
  3. Валентин Марчук, штаб-сержант, позивний Шаман. Загинув 25 липня 2022 року в районі села Білогірка Херсонської області в результаті смертельних осколкових поранень голови під час ворожого обстрілу. [3]
  4. Сергій Кравець, старший солдат, позивний Крава, загинув 25 липня 2022 року біля села Білогірка на Херсонщині. Під час виконання бойового завдання боєць потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельне поранення голови. [4]
  5. Андрій Ігнатенко, солдат, позивний Ігнат. Загинув 26 липня 2022 року у боях за Херсонщину. Під час артилерійського обстрілу біля села Білогірка захисник отримав смертельне поранення голови. [5]
  6. Андрій Басик, позивний Каспер. Загинув 26 липня 2022 року під час боїв біля села Білогірка. Отримав смертельне осколкове поранення голови внаслідок ворожого обстрілу. [6]
  7. Олександр Панас, молодший сержант. Загинув 1 серпня 2022 року в бою з російськими окупантами біля села Білогірка на Херсонщині. [7]
  8. Євген Мазирко, солдат. Загинув 13 серпня 2022 року в бою з окупантами біля села Білогірка на Херсонщині. Життя 36-річного воїна обірвав ворожий танковий обстріл. [8]
  9. Верета Леонід Васильович, солдат 3-го аеромобільного батальйону. Загинув 6 серпня 2022 року в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області в результаті авіаційного удару[6]
  10. Владислав Паленичка, лейтенант, позивний Віскі. Загинув 23 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Білогірка Херсонської області. Разом із побратимами він форсував річку Інгулець. Окупанти здійснили танковий обстріл, внаслідок якого троє захисників загинули. [9]
  11. Вадим Муляр, солдат. Загинув 29 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Білогірка на Херсонщині в результаті ворожого мінометного обстрілу. [10]
  12. Юрій Бочаров, позивний Крапка. Загинув 30 серпня 2022 року в бою з окупантами біля села Білогірка на Херсонщині. [11]
  13. Віталій Лебедюк, молодший сержант позивний Умка. Загинув 31 серпня 2022 року в районі села Білогірка на Херсонщині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. [12]
  14. Віталій Миронюк, солдат, позивний Мирон. Отримав важкі поранення 11 вересня 2022 року під час боїв з російськими окупантами біля села Білогірка Херсонської області. Через 9 днів, 20 вересня, в Одеській лікарні серце бійця зупинилося. [13]

2023 ред.

  1. Микола Бульба, головний сержант-командир гармати 1 артилерійського взводу 1 артилерійської батареї артилерійського дивізіону. Загинув 14 серпня 2023 року в районі населеного пункту Роботине Запорізької області. Він підірвався на міні противника[7].

2024 ред.

  1. Ільченко Денис Михайлович, солдат. Загинув 1 січня 2024 року в районі села Антонівка Покровського району Донецької області[8].
  2. Бірюков Валерій Миколайович, солдат. Загинув 23 січня 2024 року в районі міста Мар’їнка Покровського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу[9].
  3. Рокотянський Олег Михайлович, солдат, гранатометник. Трагічно загинув 6 лютого 2024 року біля смт Межова Синельниківського району Дніпропетровська область[10].
  4. Сергій Маркуш. Загинув у бою поблизу Мар’їнки 7 лютого 2024 року[11].

Примітки ред.

  1. ↑ З нагоди Дня ЗСУ Глава держави присвоїв звання Героя України, вручив бойові прапори, почесні найменування та стрічки почесної відзнаки Президента.
  2. ↑ Десантники 46-ї бригади взяли під контроль Малу Олександрівку на Херсонщині. ВІДЕО. novynarnia.com (укр.). 4 жовтня 2022. Процитовано 7 січня 2023.
  3. ↑ Указ Президента України від 6 грудня 2022 року № 837/2022 «Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу"»
  4. ↑ Воїни 46-ї ОДШБр впевнено захищають Соледар, - Бутусов. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 7 січня 2023.
  5. ↑ Соледар ще під контролем ЗСУ, однак росіяни мають успіхи в просуванні. novynarnia.com (укр.). 7 січня 2023. Процитовано 7 січня 2023.
  6. ↑ ВЕРЕТА Леонід Васильович. myrhorod-rada.gov.ua (ua) . Процитовано 20 квітня 2024.
  7. ↑ Своїх героїв пам’ятаємо. Бердичівський фаховий коледж промисловості, економіки та права (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  8. ↑ За останній тиждень стало відомо про загибель 13 захисників з Полтавщини. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 22 січня 2024. Процитовано 20 квітня 2024.
  9. ↑ За останній тиждень стало відомо про загибель 24 захисників з Полтавщини. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 5 лютого 2024. Процитовано 20 квітня 2024.
  10. ↑ За останній тиждень стало відомо про загибель 19 захисників з Полтавщини. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 19 лютого 2024. Процитовано 20 квітня 2024.
  11. ↑ Суспільне.

Посилання ред.

46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України
у соціальних мережах
  46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України на сайті Facebook
  46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України на сайті Telegram
  46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗС України на сайті Instagram
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=46-та_окрема_аеромобільна_бригада_(Україна)&oldid=42357211