30 Уранія
30 Уранія — великий астероїд головного поясу, відкритий англійським астрономом Джоном Расселом Гайндом 22 липня 1854 року[5]. Це було десяте й останнє відкриття астероїда Джоном Гайндом. Названий на честь Уранії, грецької музи астрономії. Початкові елементи орбіти 30 Уранії опублікував Вільгельм Гюнтер, асистент обсерваторії Бреслау[6].
 | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Джон Рассел Гінд |
| Місце відкриття | Лондон |
| Дата відкриття | 22 липня 1854 |
| Позначення | |
| Позначення | 30 Urania |
| Названа на честь | Уранія |
| Тимчасові позначення | 1948 JK |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики[2] | |
| Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD) | |
| Велика піввісь | 2,365847240149 а. о. |
| Перигелій | 2,065781757105 а. о. |
| Афелій | 2,665912723193 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,126832146197 |
| Орбітальний період | 1329,163711824 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,270846997098 °/д |
| Середня аномалія | 262,1427236225° |
| Нахил орбіти | 2,098068400227° |
| Довгота висхідного вузла | 307,6340829918° |
| Аргумент перицентру | 86,70679825709° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 88±2 km[1] 100.2±6.8 km (IRAS)[2] 94.48±5.37 km[3] |
| Маса | (1.3±0.9)×1018 kg[1] (1.74±0.49)×1018 kg[3] |
| Середня густина | 3.7±2.7 г/см3[1] 3.92±1.29 g/cm3[3] |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | 0,0280? м/с² |
| Друга космічна швидкість | 0,0529? км/с |
| Період обертання | 13,686 год[4] |
| Альбедо | 0.214[1] 0.1714[2] |
| Температура | ~177 K |
| Спектральний тип | S[2] |
| Видима зоряна величина | 9,36 (brightest) |
| Стандартна зоряна величина | 7,57 |
 30 Уранія у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
Астероїд обертається навколо Сонця з періодом 3,64 роки[2] і обертається навколо своєї осі з періодом 13,7 годин[4]. За спектром його класифікують як кам’яний астероїд S-типу[7]. 2000 року були проведені вимірювання розмірів астероїда з Національного телескопа Галілея[en] на Канарських островах за допомогою спекл-інтерферометрії[en]. Вони дали для видимої форми поперечного перерізу Уранії еліпс довжиною 111 км і шириною 89 км[8].
Примітки
ред.- ↑ а б в г P. Vernazza et al. (2021) VLT/SPHERE imaging survey of the largest main-belt asteroids: Final results and synthesis. Astronomy & Astrophysics 54, A56
- ↑ а б в г д База даних малих космічних тіл JPL: 30 Уранія (англ.) . Процитовано 2014.05.15. Останнє спостереження 2013.05.31.
- ↑ а б в Carry, B. (December 2012), Density of asteroids, Planetary and Space Science, 73 (1): 98—118, arXiv:1203.4336, Bibcode:2012P&SS...73...98C, doi:10.1016/j.pss.2012.03.009. See Table 1.
- ↑ а б EAR Derived Lightcurve Parameters, version 8, Planetary Data System Asteroid/Dust Archive, NASA, процитовано 9 квітня 2013.
- ↑ Numbered Minor Planets 1–5000, Discovery Circumstances, IAU Minor Planet center, процитовано 7 квітня 2013.
- ↑ Gunther, W. (December 2012), Elements and ephemeris of (30) Urania, Astronomical Journal, 4 (85): 103, Bibcode:1855AJ......4..103G, doi:10.1086/100505. See Table 1.
- ↑ DeMeo, Francesca E. та ін. (July 2009), An extension of the Bus asteroid taxonomy into the near-infrared (PDF), Icarus, 202 (1): 160—180, Bibcode:2009Icar..202..160D, doi:10.1016/j.icarus.2009.02.005, архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2014, процитовано 8 квітня 2013. See appendix A.
- ↑ Cellino, A. та ін. (April 2003), Speckle interferometry observations of asteroids at TNG, Icarus, 162 (2): 278—284, Bibcode:2003Icar..162..278C, doi:10.1016/S0019-1035(03)00006-X