Ґеорг Едуард Ґольтерман (нім. Georg Eduard Goltermann; 19 серпня 1824, Ганновер29 грудня 1898, Франкфурт-на-Майні) — німецький віолончеліст, композитор і диригент.

Ґеорг Ґольтерман
нім. Georg Goltermann
Основна інформація
Повне ім'я нім. Georg Eduard Goltermann
Дата народження 19 серпня 1824(1824-08-19)[1][2][…]
Місце народження Ганновер, Німецький союз[4][5][5]
Дата смерті 29 грудня 1898(1898-12-29)[1][2][…] (74 роки)
Місце смерті Франкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау, Королівство Пруссія, Німецька імперія[4][5]
Поховання Франкфуртський головний цвинтарd
Громадянство Королівство Пруссія
Професії диригент, композитор, віолончеліст
Вчителі Joseph Menterd[4] і Ignaz Lachnerd[4]
Інструменти віолончель[4]

Біографія ред.

Навчався спершу у свого батька, органіста Генріха Фрідріха Ґольтермана, потім у Авґуста Крістіана Прелля і в 18471849 рр. в Мюнхені у Йозефа Ментера. Крім того, він вивчав композицію під керівництвом Іґнаца Лахнера. У 18501852 рр. концертував як соліст, рівночасно виступивши зі своїми першими композиціями (в 1851 року в Лейпцигу була виконана його симфонія). У 1852 році отримав посаду капельмейстера в Вюрцбурзі, а з 1853 року і до кінця життя працював диригентом у Франкфуртському міському театрі, в 1874 року зайняв пост музичного керівника.

З-поміж творів Ґольтермана найбільш популярними були саме віолончельні — перш за все, вісім концертів, особливо перший тв. 14 (повільна частина якого, Кантилена, виконувалась і окремо — в молодості її записав Пабло Касальс) і найлегший концерт — четвертий. Деякі невеликі п'єси Ґольтермана досі входять до педагогічного репертуару. Окрім того, Ґольтерману належить ряд аранжувань, зокрема, ним був випущена збірка п'єс Едварда Гріга в перекладі для віолончелі й фортеп'яно.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #102411034 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б в г д Grove Music OnlineOUP. — ISBN 978-1-56159-263-0doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.11415
  5. а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.