Я її люблю (фільм, 2013)
Я її люблю (англ. I love her) — українська короткометражка режисера Дарії Перелай, вперше в Україні про кохання між двома дівчатами. Варто відзначити, що «Я її люблю» одна з перших ЛГБТ-стрічок в Україні, після студентської «Березень + 9». Прем'єра в Україні відбулася 7 березня 2013 року, у столичному кінотеатрі «Жовтень»[1][2]. До цього, стрічка демонструвалася 11 разів у Європі.
Я її люблю | |
|---|---|
| Жанр | драма, романтика, ЛГБТ |
| Режисер | Дарія Перелай |
| Продюсер | Дарія Перелай |
| Сценарист | Дарія Перелай |
| Оператор | Сергій Маринчак |
| Тривалість | 3 хвилини/3:32 |
| Мова | українська |
| Країна | Україна |
| Рік | 2013 |
| IMDb | ID 3162006 |
Ця трихвилинна історія про двох дівчат, які відчувають себе самотніми у великому місті — це перше українське лесбійське кіно. Вулична музикантка щодня приходить грати в одному і тому ж місці. І там, на вулиці, серед тисяч перехожих, незвичайна дівчина привертає її увагу…
Інформація
ред.Синопсис
ред.Дівчата закохуються, зустрівшись на вулиці. Під впливом сильних почуттів музикантки до цікавої дівчини, вона пише нову пісню, яку присвячує чарівній незнайомці. Проте, вона не має достатньо мужності, щоб вийти і прямо зізнатися у своїх почуттях відкрито. Але в житті все завжди відбувається в правильному напрямку! Це доля, яка зробила так, щоб вони зустрілися та були разом. І великою несподіванкою виявилося, що невідома дівчина є глухонімою… Однак, це не заважає двом дівчатам порозумітися! Глухоніма дівчина вирішує підтримати її нову подругу-музиканта, стоячи поряд з нею, коли вона виконує свої пісні, тримаючи табличку у своїх руках, на якій вона написала: «Я люблю її». Все це відбувається в Україні, в країні, де кримінальний уряд збирався прийняти закон, що забороняє «пропаганду гомосексуальності», що означає, що подібні дії цих двох дівчат на вулиці вважатимуться кримінальним злочином, і за напис подібних слів, один з них може бути засуджений до ув'язнення терміном до 5 років[3].
Бехдель-тест
ред.Стрічка входить у добірку, у яку увійшло вісім короткометражних фільмів, під назвою «Бехдель-тест». В основі тесту Бехдель лежить комікс американської художниці Елісон Бехдель, створений у 1985 році. Його використовують для перевірки фільмів на мізогінію та адекватність жіночих персонажів. Щоб пройти тест, фільм повинен відповідати трьом простим критеріям: у ньому є щонайменше дві жінки, які розмовляють між собою і фільм не про чоловіків — ця і є основні риси стрічки[4][5].
Див. також
ред.- Між нами — стрічка Катерини Горностай.
- Віск — стрічка Дарії Жук.
Примітки
ред.
- ↑ У Києві покажуть незвичне жіноче кіно // gazeta.ua/5 березня 2014
- ↑ В «Жовтні» покажуть перше українське лесбійське кіно [Архівовано 2014-12-27 у Wayback Machine.] // Національний ЛГБТ-портал України/3 березня 2013
- ↑ «Я її люблю» [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] // www.reelport.com (англ.)
- ↑ Показ авторської підбірки фільмів БЕХДЕЛЬ-ТЕСТ //artukraine.com.ua/6 березня 2014
- ↑ По-жіночому коротко [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] // museshore.com (рос.)
Посилання
ред.- Я кохаю її на сайті DzygaMDB
- У Києві покажуть незвичне жіноче кіно // gazeta.ua — 5 березня 2014