Ящурка швидка
Ящурка швидка (Eremias velox) — представник роду Ящурок з родини Справжні ящірки. Описано 3 підвиди.
| Ящурка швидка | |
|---|---|
| |
| Ящурка швидка | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Родина: | Ящіркові (Lacertidae) |
| Рід: | Ящурка (Eremias) |
| Вид: | E. velox
|
| Біноміальна назва | |
| Eremias velox Pallas, 1771
| |
Опис
ред.Загальна довжина сягає 20 см, при цьому значну частину складає хвіст. Колір шкіри різнобарвний, надзвичайно мінливий. Тулуб зверху сірого або піщаного кольору, іноді з маслиновим відтінком. Уздовж спини на світлішому тлі розташовуються темні суцільні або поділені на неправильні плями смуги. У дорослих темні скроневі смуги з боків тулуба мають блакитні або зелені округлі просвіти, особливо чітко виражені в області грудей. У молодих і напівдорослий особин нижня сторона хвоста і низ стегон характерного криваво-червоного або темно-помаранчевого кольору, яка поступово зникає у дорослих ящірок. Підочний щиток торкається краю рота. Є 1 лобоносовой щиток. Надочноямкові щитки зазвичай повністю відокремлені від лобового і лоботім'яних. Навколо середини тулуба 44–67 луски. Стегнових пір 15–24, їх рядки майже досягають колінного згину. У преанальній області від 3 до 16 луски, які утворюють 3-4 поперечних рядків.
Поширення
ред.Мешкає в Північному Ірані, Афганістані, Північно-Західному Китаї, Південній Росії, Грузії, Азербайджані, Центральній Азії (Туркменістан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан) та Казахстані[1].
Спосіб життя
ред.Полюбляє піски, лесові ґрунти, передгір'я, ділянки кам'янистого степу. У горах відома до 1700 м над рівнем моря. На піщаних ґрунтах риють власні нори завдовжки до 25–20 см й глибиною до 10 см. На щільних ґрунтах використовують нори інших тварин, ховаються також під камінням та у тріщинах. У різних частинах ареалу активні з березня до початку листопада. Харчується комахами і дрібними безхребетними, серед яких переважають жуки, саранові, гусінь, двокрилі, мурашки, терміти і павуки, їдять також плоди та насіння.
Це яйцекладні ящірки. Відкладання яєць в різних частинах ареалу відбувається з квітня по серпень. За сезон буває 2–3 кладки, які мають по 2–6 яєць. Молоді ящірки з'являються через 35–45 днів.
Систематика
ред.Станом на 2024 рік описано 3 підвиди[2]:
- Eremias velox caucasia;
- Eremias velox roborowskii;
- Eremias velox velox.
Примітки
ред.Література
ред.- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 101). — ISBN 5-98092-007-2
- Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В. М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 171—173, 358)