Ярема Ірина Зиновіївна
Іри́на Зіно́віївна Яре́ма (нар. 26 червня 1931, Павлів, Червоноградський район, Львівська область) — казахська та українська художниця, майстриня прикладного мистецтва. Член Союзу художників СРСР (1970), Союзу художників Казахстану[1], лауреатка державних нагород (1981)[2][3].
| Ярема Ірина Зиновіївна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
26 червня 1931 (92 роки) Павлів, Червоноградський район, Львівська область | |||
| Національність | українка | |||
| Країна |
 СРСР→ Казахстан | |||
| Жанр | художнє ткацтво, живопис, графіка | |||
| Навчання | Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Напрямок | гобелен, батик, олійний живопис, стінопис | |||
| Роки творчості | 1965 — дотепер | |||
| Твори | гобелен «Райдуга Казахстану» | |||
| Нагороди | диплом ВДНГ СРСР | |||
| Сайт | jarema.ru | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Народилася в селі Павлів на Львівщині. 1965 року закінчила Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Після навчання того ж року виїхала до Узбецької РСР[3].
З 1965 по 1968 рік Ірина Ярема працювала художником по текстилю на Самаркандській шовкоткацькій фабриці. 1968 року переїхала до Алмати, від цієї миті пов'язала з Казахстаном все своє життя і творчість. В Алмати вона почала експериментувати в різних художніх напрямках: працювала не тільки з текстилем, а також як живописець, графік, монументаліст (у техніці стінопису, мозаїки, сграфіто), ілюструвала дитячі книги, виготовляла художні вироби з повсті, пробувала розписувати тканини[3]. Її улюблені мотиви — просякнуті східним колоритом краєвиди міст Центральної Азії (Бухари, Самарканду, Хіви). На своїх роботах художниця полюбляє зображати мечеті, мінарети, східні базари і глинобитні хати[1].
Загалом Іриною Яремою створено понад 120 гобеленів[3]. Період з 1966 по 1999 рік визначають як розквіт її творчості. Найвідоміші її роботи різних серій:
- гобелени на східну тематику: «Старий Самарканд» (1966), «Алішер Навої», «Блакитний вершник» (1967), «Регістан» (1971);
- роботи за мотивами наскельних малюнків Казахстану: «Наскельні розписи» (1971), «Алатау» (1972), «Прадавнє полювання» (1973);
- роботи за природними мотивами: «Паморозь» (1976), «Дощик», «Карагач» (1979);
- твори на індустріальну тему: «Хімія» (1983), триптих «Індустрія» (1985)[2];
- роботи за мотивами казахських краєвидів: «Степ» (1976), «Симфонія» (1977), «Місто Іскар» (1980), «Ак отау» (1981), «Казахстанський пейзаж» (1999)[1].
Визнання ред.
Визнання прийшло до Ірини Яреми ще на початку її творчого шляху. За відродження народного прикладного мистецтва Казахстану в 1971 році нагороджена дипломом ВДНГ СРСР. 1974 року стала учасницею Міжнародного симпозіуму по гобелену в Латвії. У 1981 році як керівник групи художників і виконавців гобелену «Райдуга Казахстану» нагороджена Державною премією Казахської РСР імені Чокара Валіханова (у співавторстві)[2]. Цей монументальний твір площею 108 м² прикрасив алматинський готель «Казахстан». Художниця неодноразово брала участь у всесоюзних і міжнародних виставках (зокрема, в Індії, Франції, Німеччині). Востаннє як учасниця міжнародної виставки нагороджена дипломом у 2009 році за виставку «Осінній салон» у Львові[3].
Твори Ірини Яреми прикрашають адміністративні та громадські будівлі у різних містах Казахстану[1]. 18 її робіт представлені в колекції Державного музею мистецтв Республіки Казахстан імені Абилхана Кастеєва, інших казахських, європейських, американських збірках (загалом 11 країн). В Україні роботи цієї художниці можна побачити у музеї Львова[3].
Джерела ред.
- ↑ а б в г Ярема Ирина Зиновьевна [Ярема Ірина Зиновійовна]. artist-union.kz ((казах.) та (рос.)) . Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 травня 2019.
- ↑ а б в Ярема / Казахстан. Национальная энциклопедия. — Алматы: Гл. ред. «Казак энциклопедиясы», 2006. — Т. 5 С—Я. — С. 493 (с. 494 в онлайн-перегляді)(рос.)
- ↑ а б в г д е Ирина Зиновьевна Ярема [Ірина Зиновійовна Ярема]. www.jarema.ru ((казах.) та (рос.)) . Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 травня 2019.