Ян Юлій Лоренцович (лат. Joannes Julius Lorencowicz) — львівський міщанин, лавник (1620–31), райця (1631–45) та війт (1636–37, 1639–40, 1644). Бурмістр королівський (1634, 1638), бурмістр радецький (1643) та поспільства (1645).

Ян Юлій Лоренцович
лат. Joannes Julius Lorencowicz
Ян Юлій Лоренцович
Ян Юлій Лоренцович
Лев Лоренцовича
Бурмістр Львова
1634, вперше — 1645, востаннє
Райця Львова
1631 — 1645
Війт Львова
1636, вперше — 1644, востаннє

Помер 1645(1645)
Підданство Річ Посполита

Життєпис

ред.

Син Яна Лоренцовича — міського райці, купця та аптекаря, що відкрив одну з перших в місті аптек.

Під час конфлікту між львівським бургомістром Бартоломеєм Уберовичем та київським православним шляхтичем Самійлом Немиричем попросив допомоги у брацлавського воєводи князя Олександра Заславського. Той надав роту жовнірів, які проходили через Львів, Лоренцович на їх чолі кинувся в погоню за Немиричем, догнав за три милі після Заслава, відбив Уберовича. Немирича було піймано, заковано, відправлено за замок у Заславі. Лоренцович від міста отримав винагороди: дім на площі Ринок на 20 років, а з ініціативи Кампіана — «громадянський вінець»[1]. За ініціативою Кампіана біля ратуші поставили статую лева.

Мав стосунок до розгляду справи між Яном Альнпеком та магістратом[2]. Він або батько залишив у спадок 40 картин[3]. У своєму помешканні мали 62 пишних килими[4]. 9 травня 1609 року Ян Лоренцович підписав привілей щодо статуту львівської аптекарської корпорації, який 26 січня 1611 року затвердив король[5].

Примітки

ред.
  1. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]… — S. 69.
  2. Там само. — С. 95—97.
  3. Там само. — С. 152.
  4. Там само. — С. 158.
  5. Економічні привілеї… — С. 725.

Джерела

ред.