Ян Сирови (чеськ. Jan Syrový; 24 січня 1888(18880124), Тршебич, Австро-Угорщина[5] — 17 жовтня 1970, Прага, Чехословаччина) — чеський військовий, політичний та державний діяч, прем'єр-міністр Чехословаччини під час Мюнхенської угоди2 вересня до 14 жовтня 1938 року).

Ян Сирови
чеськ. Jan Syrový
Ян Сирови
Ян Сирови
Чехія 11-й прем'єр-міністр Чехословаччини
2 вересня 1938 — 14 жовтня 1938
ПрезидентЕдвард Бенеш
Еміл Гаха
ПопередникМілан Годжа
НаступникРудольф Беран
Чехія 6-й Міністр національної оборони Чехословаччини
18 березня 1926 — 12 жовтня 1926
ПрезидентЕдвард Бенеш
Еміл Гаха
Прем'єр-міністрЯн Черний
Чехія 11-й Міністр національної оборони Чехословаччини
22 вересня 1938 — 15 березня 1939
ПрезидентТомаш Гарріг Масарик
Прем'єр-міністрЯн Сирови
Рудольф Беран
Чехія 1-й міністр національної оборони Протекторату Богемії та Моравії
16 березня 1939 — 27 квітня 1939
ПрезидентЕміл Гаха
Прем'єр-міністрРудольф Беран

Народився24 січня 1888(1888-01-24)[1][2][…]
Тршебич, Тршебич[1][3][4]
Помер17 жовтня 1970(1970-10-17)[1][2][…] (82 роки)
Прага, Чехословаччина[1][3][4]
ПохованийОльшанський цвинтар
Відомий якполітик, військовослужбовець
КраїнаЦислейтанія і Чехословаччина
Національністьчех
Політична партіянезалежний політик
Званнягенерал армії
Нагороди
Великий хрест ордену Білого орла орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святого Станіслава III ступеня орден Святої Анни IV ступеня Воєнний хрест 1914–1918 орден Зірки Карагеоргія орден Святого Сави Військовий орден Лачплесіса 2 ступеня Order of Faithful Service Великий офіцер ордена Корони Румунії великий офіцер ордена Почесного легіону Лицарі-Командори ордена Лазні‎ орден Священного скарбу Order of the Three Stars, 2nd Class Grand Cross of the Order of the Star of Romania Grand Officer of the Order of the Crown Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Grand Commander of the Order of the Cross of Vytis Grand Commander of the Order of the Cross of Vytis Grand Cross of the Order of the Phoenix Великий офіцер ордена Корони Італії Велика стрічка ордена Слави (Туніс) Grand Cross of the Order of Wissam El Alaouite 1st Class of the Order of the Cross of the Eagle Воєнний хрест

Почесний громадянин Тршебича[d] (1937)

Чехословацький Воєнний хрест 1918 медаль Перемоги Воєнний хрест Георгіївський хрест орден Святого Станіслава
Підпис

Життєпис

ред.

Ян Сирови народився 24 січня 1888 року в місті Тршебичі у сім'ї Яна та Анни Сирових[6].

 
Ян Сирови у 1919 році

Закінчив початкову школу в Тршебичі, середню школу в Брно. Після школи вступив у Чеський технічний університет в Брно[6], який закінчив у 1906 році[7]. Був активним учасником товариства «Сокіл» у Брно. Був призваний, після закінчення університету, на військову службу до австро-угорської армії.

У 1911 році Сирови їде працювати в будівельну компанію у Варшаву[6]. Коли спалахнула Перша світова війна Ян Сирови працював у Варшаві, і пішов добровольцем у російську армію. Пройшов шлях від солдата до офіцера. 2 липня 1917 року в складі Чехословацької стрілецької бригади, під час Зборівської битви, був важко поранений під час артилерійської підготовки (втратив праве око).[8]

Уже в генеральській посаді прийняв командування Чехословацькими легіонами. Здійснював загальне керівництво чехословацьким корпусом у період повстання проти більшовиків. Згодом видав Політичному центру (уряд, який діяв у Іркутську в листопаді 1919 — січні 1920 року) адмірала Олександра Колчака.

У червні 1920 року Ян Сирови повернувся до Чехословаччини. був призначений заступником начальником генштабу в січні 1924 року, а 1 січня 1925 року — начальником генштабу. У 1927 року присвоєно звання генерал армії.

1933 року Ян Сирови призначений генеральним інспектором збройних сил Чехословаччини.

З 16 березня до 27 квітня 1939 року був міністром національної оборони Протекторату Богемії та Моравії.

 
Надгробок Яна Сурови на Ольшанському цвинтарі

Після відставки уряду Мілана Годжі, 22 вересня 1938 року був призначений прем'єр-міністром та міністром національної оборони Чехословаччини. Після прийняття Бенешем умов Мюнхенської угоди віддав наказ не оборонятися проти наступаючого вермахту[9].

5 жовтня Едвард Бенеш подає у відставку, і Ян Сирови тимчасово виконує обов'язки президента до 30 листопада, до обрання Еміля Гаха. 1 грудня 1938 року Рудольф Беран змінює його на посаді прем'єр-міністра, але на посаді міністра національної оборони він залишається до 15 березня 1939 року.

Після захоплення Чехії пішов з політики та дотримувався нейтралітету. 14 травня 1945 року було заарештовано та звинувачено у співпраці з окупантами. У 1947 році Національний суд визнав його винним і засудив до двадцяти років позбавлення волі. Ян Сирови був звільнений за амністією у 1960 році.

Помер Ян Сирови 17 жовтня 1970 року в Празі.

Примітки

ред.
  1. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г The Fine Art Archive — 2003.
  4. а б regional database of the Regional Library of Highlands
  5. Matriční záznam o narození a křtu [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.](чес.)
  6. а б в Zejda, Radovan (2000). Osobnosti Třebíčska. Akcent. с. 177. ISBN 80-7268-104-4. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |сторінки= та |сторінка= (довідка)(чес.)
  7. Vojenské osobnosti předválečné armády - Armádní generál Jan Syrový. armada.vojenstvi.cz. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 10 серпня 2019.(чес.)
  8. PRECLÍK, Vratislav. Masaryk a legie (Masaryk and legions), váz. kniha, 219 str., first issue vydalo nakladatelství Paris Karviná, Žižkova 2379 (734 01 Karviná-Mizerov, CZ) ve spolupráci s Masarykovým demokratickým hnutím (with the association Masaryk Democratic Movement, Prague), 2019, ISBN 978-80-87173-47-3, pp.17 - 25, 33 - 45, 70 – 96, 100- 140, 159 – 184, 187 - 199
  9. Syrový: Mnichov? Horší než smrt. 5 plus 2 (Praha, pátek 21. září 2018). 2018.(чес.)

Посилання

ред.