Ян Сирови (чеськ. Jan Syrový; 24 січня 1888(18880124), Тршебич, Австро-Угорщина[4] — 17 жовтня 1970, Прага, Чехословаччина) — чеський військовий, політичний та державний діяч, прем'єр-міністр Чехословаччини під час Мюнхенської угоди2 вересня до 14 жовтня 1938 року).

Ян Сирови
Ян Сирови
Чехія 11-й прем'єр-міністр Чехословаччини
2 вересня 1938 — 14 жовтня 1938
Президент Едвард Бенеш
Еміл Гаха
Попередник Мілан Годжа
Наступник Рудольф Беран
Чехія 6-й Міністр національної оборони Чехословаччини
18 березня 1926 — 12 жовтня 1926
Президент Едвард Бенеш
Еміл Гаха
Прем'єр-міністр Ян Черний
Чехія 11-й Міністр національної оборони Чехословаччини
22 вересня 1938 — 15 березня 1939
Президент Томаш Гарріг Масарик
Прем'єр-міністр Ян Сирови
Рудольф Беран
Чехія 1-й міністр національної оборони Протекторату Богемії та Моравії
16 березня 1939 — 27 квітня 1939
Еміл Гаха
Прем'єр-міністр Рудольф Беран
Народився 24 січня 1888(1888-01-24)[1][2][3]
Тршебич, Тршебич[2]
Помер 17 жовтня 1970(1970-10-17)[2][3] (82 роки)
Прага, Чехословаччина[2]
Похований Ольшанський цвинтар
Національність чех
Звання генерал армії
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святого Станіслава III ступеня орден Святої Анни 4 ступеня великий офіцер ордена Почесного легіону Воєнний хрест 1914–1918 Grand Cross of the Order of Wissam El Alaouite орден Зірки Карагеоргія Order of St. Sava Order of the Three Stars, 2nd Class Grand Cross of the Order of the Star of Romania Grand Officer of the Order of the Crown Grand Commander of the Order of the Cross of Vytis Grand Commander of the Order of the Cross of Vytis Орден Білого орла (Сербія) Лицарі-Командори ордена Лазні‎ Велика стрічка ордена Слави Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Grand Cross of the Order of the Phoenix Великий офіцер ордена Корони Румунії Військовий орден Лачплесіса 2 ступеня grand officer of the Order of the Crown of Italy 1st Class of the Order of the Cross of the Eagle орден Священного скарбу Воєнний хрест

Почесний громадянин Тршебича[d] (1937)

Czechoslovak War Cross 1918 медаль Перемоги Order of Faithful Service Воєнний хрест Георгіївський хрест
Підпис Jan Syrový - podpis.gif

ЖиттєписРедагувати

Ян Сирови народився 24 січня 1888 року в місті Тршебичі у сім'ї Яна та Анни Сурових[5].

 
Ян Сирови у 1919 році

Закінчив початкову школу в Тршебичі, середню школу в Брно. Після школи вступив у Чеський технічний університет в Брно[5], який закінчив у 1906 році[6]. Був активним учасником товариства «Сокіл» у Брно. Був призваний, після закінчення університету, на військову службу до австро-угорської армії.

У 1911 році Сирови їде працювати в будівельну компанію у Варшаву[5]. Коли спалахнула Перша світова війна Ян Сирови працював у Варшаві, і пішов добровольцем у російську армію. Пройшов шлях від солдата до офіцера. 2 липня 1917 року в складі Чехословацької стрілецької бригади, під час Зборівської битви, був важко поранений під час артилерійської підготовки (втратив праве око).[7]

Уже в генеральській посаді прийняв командування Чехословацькими легіонами. Здійснював загальне керівництво чехословацьким корпусом у період повстання проти більшовиків. Згодом видав Політичному центру (уряд, який діяв у Іркутську в листопаді 1919 — січні 1920 року) адмірала Олександра Колчака.

У червні 1920 року Ян Сирови повернувся до Чехословаччини. був призначений заступником начальником генштабу в січні 1924 року, а 1 січня 1925 року — начальником генштабу. У 1927 року присвоєно звання генерал армії.

1933 року Ян Сирови призначений генеральним інспектором збройних сил Чехословаччини.

З 16 березня до 27 квітня 1939 року був міністром національної оборони Протекторату Богемії та Моравії.

 
Надгробок Яна Сурови на Ольшанському цвинтарі

Після відставки уряду Мілана Годжі, 22 вересня 1938 року був призначений прем'єр-міністром та міністром національної оборони Чехословаччини. Після прийняття Бенешем умов Мюнхенської угоди віддав наказ не оборонятися проти наступаючого вермахту[8].

5 жовтня Едвард Бенеш подає у відставку, і Ян Сирови тимчасово виконує обов'язки президента до 30 листопада, до обрання Еміля Гаха. 1 грудня 1938 року Рудольф Беран змінює його на посаді прем'єр-міністра, але на посаді міністра національної оборони він залишається до 15 березня 1939 року.

Після захоплення Чехії пішов з політики та дотримувався нейтралітету. 14 травня 1945 року було заарештовано та звинувачено у співпраці з окупантами. У 1947 році Національний суд визнав його винним і засудив до двадцяти років позбавлення волі. Ян Сирови був звільнений за амністією у 1960 році.

Помер Ян Сирови 17 жовтня 1970 року в Празі.

ПриміткиРедагувати

  1. Munzinger-Archiv — 1913.
  2. а б в г Czech National Authority Database
  3. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Matriční záznam o narození a křtu(чес.)
  5. а б в Zejda, Radovan (2000). Osobnosti Třebíčska. Akcent. с. 177. с. 224. ISBN 80-7268-104-4. (чес.)
  6. Vojenské osobnosti předválečné armády - Armádní generál Jan Syrový. armada.vojenstvi.cz. Процитовано 10 серпня 2019. (чес.)
  7. PRECLÍK, Vratislav. Masaryk a legie (Masaryk and legions), váz. kniha, 219 str., first issue vydalo nakladatelství Paris Karviná, Žižkova 2379 (734 01 Karviná-Mizerov, CZ) ve spolupráci s Masarykovým demokratickým hnutím (with the association Masaryk Democratic Movement, Prague), 2019, ISBN 978-80-87173-47-3, pp.17 - 25, 33 - 45, 70 – 96, 100- 140, 159 – 184, 187 - 199
  8. Syrový: Mnichov? Horší než smrt. 5 plus 2 (Praha, pátek 21. září 2018). 2018. (чес.)

ПосиланняРедагувати