Вікіпедія

Ян Перось

польський архітектор

Ян Людвік Перось (пол. Jan Ludwik Peroś, 1867 — 2 квітня 1932) — польський архітектор.

Ян Перось
Народження 1867(1867)
Смерть 2 квітня 1932(1932-04-02)
Поховання Личаківський цвинтар
Країна
(підданство)		  Республіка Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Новий Сонч
CMNS: Ян Перось у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 1867 року в Миколаєві. Закінчив будівельний факультет Львівської політехніки у 1884—1889 роках.[1] Кілька років працював у Львові. Протягом 1894—1900 років обіймав посаду головного архітектора Нового Сонча. Взяв участь у відбудові міста після пожежі 1894 року. 1900 року переїхав до Кракова.[2] Член міської ради. Віце-президент краківської Торгівельно-промислової палати і президент Будівельної палати.[3] Член журі конкурсу проектів регуляції забудови Кракова (1910)[4], фасадів Національного музею на Вавелі (1912)[5], проектів регуляції вулиці Вольської у Кракові (1914)[6]. Помер 2 квітня 1932 року.[3] Похований у Кракові на Раковицькому цвинтарі, поле № 56.[2]

Проекти в Новому Сончі
  • Будинок на вулиці Ягеллонській, 5. Проект 1895 року. Приписується.[7]
  • Будинок на вулиці Ягеллонській, 22. Проект від 1908 року у стилі пізнього історизму з елементами модерну, реалізовано у 1909-му із дещо спрощеними деталями фасаду.[8]
  • Вілла «Марія» на вулиці Ягеллонській, 60. Збудовна у стилі історизму у 1905—1906 роках.[9]
  • Будинок староства на вулиці Ягеллонській, 33/35. Проект 1905 року, споруджений до 1907-го, початково як двоповерховий. Керували будівництвом Юзеф Костанський і Януш Равич Недзялковський. Внаслідок пізніших перебудов значною мірою втратив зовнішній архітектурний вистрій.[10]
  • Ратуша. Скульптурне оздоблення інтер'єрів виконав Станіслав Вуйцик.[11]
  • Будинки № 3 і 5 на вулиці Конарського.
  • Будинок на площі Ринок, 25.
  • Будинок школи № 2 на вулиці Длугоша, 2. Погруддя на фасаді виконав Станіслав Вуйцик.[11]
  • Вілла «Софія» на вулиці Матейка, 57.
  • Вілла Єжи Яноша на вулиці Длугоша, 57.
Проекти в інших населених пунктах
  • Фонтан експозиції фірми Франців на Будівельній виставці 1892 року у Львові. Скульптор Едмунд Плішевський.[12]
  • Вілла Юзефи Франц у Львові на вулиці Коновальця, 47 (1892—1893). Скульптурне оздоблення ймовірно Едмунда Плішевського.[12] Проект експонувався у Львові на будівельній виставці 1892 року.[13]
  • Павільйони Крайової виставки 1894 року у Львові: Качинського і Волінського, павільйон міста Велички, оранжерея, «Арабська кав'ярня» і т. зв. «Акваріум»[14].
  • Житловий будинок на нинішній вулиці Лесі Українки, 15 у Львові (1894)[15].
  • Проект акваріума і рибацького павільйону для Виставки рибацької у Кракові (1894)[16].
  • Будинок Ощадної каси у Ряшеві на розі вулиць 3 Травня, Любомирських і Замкової.
  • Будинок Ощадної каси у Яслі.

Примітки ред.

  1. ↑ Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 252.
  2. ↑ а б Grodziska-Ożóg K. Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Wyd. drugie uzupełnione i poprawione. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1987. — S. 132. — ISBN 83-08-01428-3.
  3. ↑ а б Nekrologja // Czas. — 5 kwietnia 1932. — № 77. — S. 3.
  4. ↑ Plan regulacyi Wielkiego Krakowa // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69; Sąd konkursowy na plan Wielkiego Krakowa // Nowa Reforma. — 8 kwietnia 1910. — № 157. — S. 3.
  5. ↑ Konkurs na fasady Museum Narodowego na Wawelu // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
  6. ↑ Konkurs na regulację wylotu ulicy Wolskiej i zużytkowanie błoń miejskich i okolicy w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 163; Program i warunki konkursu // Architekt. — 1914. — № 6—7. — S. 92.
  7. ↑ Migrała L. Ulica Jagiellońska w Nowym Sączu od końca xix wieku do 1945 roku — mieszkańcy i zabudowa. — Nowy Sącz: GOLDRUK, 2012. — S. 16. — ISBN 978-83-933269-1-4.
  8. ↑ Migrała L. Ulica… — S. 51.
  9. ↑ Migrała L. Ulica… — S. 102.
  10. ↑ Migrała L. Ulica… — S. 64.
  11. ↑ а б Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 170. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  12. ↑ а б Biriulow J. Rzeźba… — S. 173.
  13. ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 105. — ISBN 83-88372-29-7.
  14. ↑ Lewicki J. Między tradycją… — S. 115, 483, 485.
  15. ↑ Lewicki J. Między tradycją… — S. 507.
  16. ↑ Gazeta Lwowska. — 1 marca 1894. — № 48. — S. 4.

Джерела ред.

  • Przegląd Wschodni. — T. 7. — № 28. — S. 1270.
  • Starzyk H. Sądeccy architekci — Jan Peroś i Zenon Remi // Miasto. Tygodnik nowosądecki. — 2010. — № 191. — S. 6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Перось&oldid=35310596