Вікіпедія

Яніна Дзярновська

Яніна Дзярновська (пол. Janina Dziarnowska; нар. 13 листопада 1903, Макіївка Донеччина, пом. 22 грудня 1992, Варшава[1]) — польська письменниця і перекладачка, репортер, публіцист, радянський літературознавець.

Яніна Дзярновська
Народження 1903
Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть 1992
Поховання Військові Повонзки
Країна  Республіка Польща
Навчання Вільний польський університет
Діяльність перекладачка
Партія Польська об'єднана робітнича партія і Комуністична партія Польщі
Діти Jarosław Ładoszd
Нагороди
орден Прапор Праці 2 ступеня Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі медаль «10-річчя Народної Польщі»
Могила Яніни Дзярновської на військовому кладовищі Повонзки у Варшаві

Біографія ред.

Відомо, що її батька звали Казимиром. У 1918 році вона повернулася до Польщі й почала навчання в Педагогічному інституті Вільного польського університету. У 1921 році вона почала вчителювати, і, бувши учасницею Варшавського житлового кооперативу в Жолібожі, активно займалася громадською діяльністю, організовуючи позашкільне життя молоді. У 1936 році стала членом Польської комуністичної партії. Під час окупації вона залишилася у Варшаві, організовувала нелегальну освіту для молоді та допомагала сім'ям арештованих німцями. Пізніше цей період свого життя вона описала в «Романі про Анну». Після війни вона брала участь в освоєнні відновлених територій, що своєю чергою знайшло відображення в романі «Місто нових людей».

Була членом Польської робітничої партії, а з 1948 року — Польської об'єднаної робітничої партії[2].

Померла у Варшаві, похована на військовому кладовищі Повонзкі (секція D6-2-12).[3]

Вибрані видання (романи) ред.

  • Роман про Анну / Powieść o Annie (1950),
  • Ми з Нової Гути / Jesteśmy z Nowej Huty (1951),
  • Місто нових людей / Miasto nowych ludzi (1954),
  • Коли ще інші — діти / Gdy inni dziećmi są (1960),
  • Коли сходить лавина / Gdy spada lawina (1987),
  • Слово про Бруно Ясенського / Słowo o Brunonie Jasieńskim (1978).

Перекладачка ред.

  • «Товарищи по оружию» / «Towarzysze broni», Костянтин Симонов, польський переклад — 1956.
  • «Поражение» / «Biały stożek Ałaidu», Аркадій та Борис Стругацькі (польський переклад — 1961)
  • «Шесть спичек» / «Sześć zapałek», Аркадій та Борис Стругацькі (польський переклад — 1961)
  • «Спонтанный рефлекс» / «Odruch samorzutny», Аркадій та Борис Стругацькі (польський переклад — 1961)
  • «Смерть» / «Zgon», Володимир Тєндряков, польський переклад — 1969.

Переклади на українську ред.

  • Дзярновська Яніна. Коли ще інші - діти. — К. : Веселка, 1966. — 332 с. (пер. з пол. О.Стаєцького.)

Ордени та нагороди ред.

Виноски ред.

  1. ↑ Nekrologi warszawskie — baza nekrologów
  2. ↑ а б Kto jest kim w Polsce 1984. Wyd. 1. Warszawa: Wydawnictwo Interpress, 1984, s. 189. ISBN 8322320736. 
  3. ↑ Wyszukiwarka cmentarna — warszawskie cmentarze
  4. ↑ Odznaczenia dla wybitnych twórców i działaczy kultury. Dziennik Polski. Nr 175 (9456): 2. 26 lipca 1974.
  5. ↑ M.P. z 1955 r. nr 91, poz. 1144 «w 10 rocznicę Polski Ludowej za zasługi w dziedzinie kultury i sztuki».
  6. ↑ M.P. z 1955 r. nr 101, poz. 1400 — Uchwała Rady Państwa z dnia 19 stycznia 1955 r. nr 0/196 — na wniosek Ministra Kultury i Sztuki.

Бібліографія ред.

  • Słowo wstępne do: Janina Dziarnowska, Miasto nowych ludzi, Wyd. Czytelnik, Warszawa, 1954, стор. 3–5.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яніна_Дзярновська&oldid=40756800