Янко Біненбаум (нім. Janko Binenbaum; 28 грудня 1880, Адріанополь — 4 лютого 1956, Шеврез) — німецький композитор і диригент.

Янко Біненбаум
Основна інформація
Дата народження 28 грудня 1880(1880-12-28)
Місце народження Едірне, Османська імперія
Дата смерті 4 лютого 1956(1956-02-04) (75 років)
Місце смерті Шеврез
Громадянство Туреччина
Професії композитор

Народився в родині турецьких євреїв. Навчався в чоловічій гімназії в Софії (разом з майбутнім філологом Олександром Балабановим, який опублікував в 1905 році статтю про успіхи Біненбаума в софійському журналі «Художник», глашатаї болгарського модернізму)[1], потім в 1901—1903 рр. в Мюнхенській королівській музичній академії у Йозефа Райнбергера і Віктора Ґлута.

Деякий час працював в Мюнхені, де вперше прозвучали дві його симфонії, хорові та вокальні твори. У 1910 паризька прем'єра струнного квартету Біненбаума (у виконанні струнного квартету Поля Обердерфера) привернула увагу критики, яка відзначала, що, «хоча молодий композитор прекрасно справляється з традиційними формами і законами гармонії, йому не вистачає чуття і темпераменту»[2]. У 1911 році Біненбаум представив другий струнний квартет, в 1912 році — фортеп'янний квінтет, за ними слідували Третя симфонія, «подвійний квартет» для струнних, балет «Маска червоної смерті» (нім. Die Maske des roten Tods, за Едгаром По) і симфонічна поема «Гробниця в Бузенто» (за віршем Авґуста фон Платена), що отримала премію на композиторському конкурсі в Болоньї[3]. Музика Біненбаума, залишаючись осторонь від модерністських тенденцій, ґрунтувалася на німецькій класичній музичній школі[4].

Деякий час Біненбаум також працював диригентом в оперних театрах Регенсбурга, Гамбурга і Берліна, потім перебрався до Франції, де в 1931—1932 рр. у нього вчився композиції Ма Сицун.

Брат — Лазар Біненбаум (нім. Lazar Binenbaum; 1876—1953), художник і гравер, який працював переважно у Франції.

ПриміткиРедагувати

  1. Росен Тахов. Даскалите няма да преборят преписването на матурите // «24 Часа» (Болгария), 4.05.2016.
  2. Felix Vogt. Paris // «Die Musik», 9 Jg. (1909—1910), Heft 18, S. 399.
  3. А. Балабанов. И аз на тоя свят… — София: Отечество, 1979. — С. 86.
  4. Das neue Musiklexikon // Übersetzt und bearbeitet von Alfred Einstein. — B.: Max Hesses Verlag, 1926. — S. 55.