Відкрити головне меню

Іва́н Я́кович Юхи́менко (2 (14) жовтня 1892(18921014), Харків — 6 лютого 1943, Казань) — український актор, режисер і педагог. Заслужений артист УРСР (1935).

Юхименко Іван Якович
Юхименко Іван Якович.jpg
Народився 14 жовтня 1892(1892-10-14)
Харків
Помер 6 лютого 1943(1943-02-06) (50 років)
Казань
Діяльність актор
Дружина Тимошенко Клеопатра Василівна
Нагороди та премії
Заслужений артист України

БіографіяРедагувати

Родом з Харкова; там дебютував 1914 на сцені міського театру.

Працював у «Молодому театрі» Леся Курбаса.[1]

31 серпня 1922 року в Харкові утворено молодіжний драматичний театр «Наш шлях» з етнографічним ухилом, фундатором став Юхименко — головний режисер Українського державного драматичного театру ім. І. Франка.

Згодом викладач Харківського музично-драматичного інституту (1925—1927) і режисер Театру для дітей (1924—1925), режисер Полтавського театру української драми імені І. П. Котляревського (1926—1928), далі в Дніпропетровському театрі імені Тараса Шевченка (1928—1930), Харківському театрі Ленінського Комсомолу (1931), Одеському (1933—1937) і Харківському (1937—1938) театрах Революції.

З 1940 року — художній керівник Чернівецького державного українського драматичного театру.

Там разом з дружиною й іншими акторами відвідав Ольгу Кобилянську.[2] Іван Якович розповів письменниці про творчі плани театру.

З початком нацистсько-радянської війни разом з театром переїхав у Харків, а пізніше евакуйований далі на схід. З 1943 року у Єлабузі (Татарська АРСР).[3]

Репресований. Помер у Казані. За іншими даними, Іван Юхименко разом з дружиною і дітьми був спалений живцем разом з іншими політичними в'язнями Харківської в'язниці під час відступу з міста частин Червоної армії у 1941 році.[4]. Натомість, за словами доньки Ярослави, що проживає зараз у Харкові, Іван Якович помер у Казані у 1943 році, а не був спалений з жінкою та дітьми у 1941 році у харківській в'язниці (уточнення обставин смерті внесені за проханням доньки. 28.03.2019).

ТворчістьРедагувати

Вистави:

ПриміткиРедагувати

  1. Василь Василько. Театру віддане життя. — К.: Мистецтво, 1984. — с. 152.
  2. Науковий вісник Чернівецького університету. — 2004. — с. 166
  3. Історія акторської трупи Чернівецького театру. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 7 жовтня 2013. 
  4. Спалені живцем / В.Кисиленко // Газета «Главное». 2012. 10 брезеня. Архів оригіналу за 8 липень 2012. Процитовано 22 березень 2012. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Юхименко І. Я. — Пройдений шлях. — У кн.: Перший драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка. — Харків: Літ. і мистецтво, 1931. — с. 8.
  • Голота В. В. Творче кредо Івана Юхименка // Театральна культура: Щорічник. — 1984. — № 10