Харківська трагедія
Харківська трагедія — спалення в'язниці НКВС разом з ув'язненими на вулиці Чернишевській в Харкові.
Подія сталася під час відступу з міста частин Червоної армії у 1941 році. У результаті було спалено 1 200 осіб. Серед загиблих був режисер Іван Юхименко з дружиною та дітьми[1].
А решту в'язнів вивели з міста та спалили у селі Непокрите[2]
ВшануванняРедагувати
17 березня 2012 року було в Харкові вперше вшановано жертв Харківської трагедії. Присутні звернулися до топонімічної комісії Харківської міської ради з проханням дозволити розміщення на будівлі облуправління міліції меморіальної дошки в пам'ять про харківську трагедію.[3] [4]
ПриміткиРедагувати
- ↑ Спалені живцем / В.Кисиленко // Газета "Главное". 2012. 10 брезеня. Архів оригіналу за 8 липень 2012. Процитовано 9 березень 2012.
- ↑ http://magazines.russ.ru/sp/2011/13/bo24.html «Живя в этой провинции»: Александр Введенский и мир Харькова
- ↑ Харьковским милиционерам предложили вспомнить Сталина. Архів оригіналу за 25 лютий 2014. Процитовано 21 березень 2012.
- ↑ В память о погибших. В честь живых!. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 21 березень 2012.
ДжерелаРедагувати
- Спалені живцем / В.Кисиленко // Газета "Главное". 2012. 10 брезеня.
- Репресії в Україні (1917-1990 рр.): Науково-допоміжний бібліографічний покажчик / Авт.-упор. Є. К. Бабич, В. В. Патока; авт. Вступ. Статті С. І. Білокінь. – К.: Смолоскип, 2007. – 519 с.
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Харків. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |