Юхані Пелтонен (письменник)
Ра́ймо Йо́рма Ю́хані Пе́лтонен (фін. Raimo Jorma Juhani Peltonen; *12 травня 1941, Гельсінкі, Фінляндія — 25 лютого 1998, Лоппі, там же[4]) — фінський письменник, чий значний доробок включає прозу, поезію та п'єси.
| Юхані Пелтонен | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 травня 1941[1][2] Гельсінкі, Фінляндія |
| Помер |
25 лютого 1998[1][2] (56 років) Loppid, Канта-Гяме, Фінляндія |
| Країна |
 Фінляндія |
| Діяльність | письменник |
| Знання мов | фінська[3] |
| Нагороди | |
З життєпису ред.
Юхані Пелтонен народився в Гельсінках, але дитинство та більшу частину життя провів у Корсо, Вантаа. Його батьками були промисловий службовець Йорма Пелтонен і офісна робітниця Кертту Пелтонен (уроджена Тайвола). Родинне гніздо — будинок Пелтоненів вілла Оррела розташовувався поруч із залізничною станцією Корсо, також у подвір'ї був великий яблуневий сад. Під час навчання в школі Пелтонен працював влітку на вантажних суднах і мріяв про кар'єру морського капітана.
Однак задум Юхані провалився, коли у 19-річного хлопця діагностували червоно-зелений дальтонізм, що завадило йому отримати сертифікат про право стати моряком. За його власним зізнанням, дізнавшись про це, він одразу вирішив стати письменником.[5]
Пелтонен закінчив школу спільного навчання Керава в 1961 році та вивчав естетику, сучасну літературу та історію мистецтва в Гельсінкському університеті з 1962 по 1965 рік. У студентські роки він входив до складу «герметичної групи», разом з такими майбутніми діячами культури, як перекладач Юхані Коскінен, режисер Пентті Котканіемі, поет Пентті Сааріца, редактор Громадського радіо Юха Віркунен.
У 1964 році Пелтонен переміг на письменницькому конкурсі Й. Х. Ерко в прозовій номінації, а Віркунен і Сааріца — в поетичній. Того ж року видавництво «Отава» опублікувало перший твір Пелтонена — поетичну збірку Люди (Ihmisiat, 1964). Натхненний успіхом, він припинив навчання і став вільним письменником.[5]
Очікувалося, що за роман Iloisin suru (1986) він отримає Фінляндську премію, але її отримав Сіркка Турка за Tule käkkä, pikku Sheba.
З доробку ред.
Юхані Пелтонен був оригінальним стилістом, дві характерні риси його творчості — це, з одного боку, романтична серйозність і песимізм щодо життя, а з іншого — мовна винахідливість і радість.[6] Письменник найбільш відомий своїм романом Elmo (1978), який є пародійною історією життя однойменного спортсмена.
Загалом Пелтонен опублікував 22 твори за свою письменницьку кар'єру, яка тривала у 1960-1990-х роках і охопила всі жанри літератури. Його літературна спадщина — це 7 збірок віршів, 7 романів, 4 збірки оповідань, 4 п'єси, редаговані антології своєї поезії та оповідань. Пелтонен також писав сценарії для телетеатрів і радіоп'єс.
Філософські проблеми буття, роздуми про часи і людей вирізняють поетичні цикли Пелтонена. Автор використовує в своїх творах фарсові елементи, алегорію, гротеск для досягнення сильного соціального звучання.[7]
Бібліографія ред.
- Збірки поезії
- Ihmisiät. Helsinki: Otava. 1964.
- Oudot minät: Runoja, nostalgioja, nekrologeja. Helsinki: Otava. 1966.
- Felix Navitan etu- ja takaraivo. Rauma: Kirjamaailma. 1967.
- Kesken asumisen. Helsinki: WSOY. 1968.
- Pitkää, omalaatuista rykimistä. Helsinki: WSOY. 1974. ISBN 951-0-06601-X.
- Valittu runous: Runoja vuosilta 1964–1976. Helsinki: WSOY. 1977. ISBN 951-0-08017-9.
- Välimatkakirja. Helsinki: WSOY. 1984. ISBN 951-0-12438-9.
- Näköisveistos ruumisarkusta. Helsinki: WSOY. 1987. ISBN 951-0-14706-0.
- Збірки новел і оповідань
- Vedenalainen melodia: Yhteneväisiä kertomuksia. Helsinki: Otava. 1965.
- End. Helsinki: WSOY. 1976. ISBN 951-0-07839-5.
- Natalian kanssa: Valiokoiruuksia. Helsinki: WSOY. 1981. ISBN 951-0-10835-9.
- Islanninhevosia, rakkaani: Väliinpudoneitten proosaa. Helsinki: WSOY. 1982. ISBN 951-0-11481-2.
- Metsästys joulun alla: Valitut kertomukset. Helsinki: WSOY. 1987. ISBN 951-0-14523-8.
- Puisto jouluksi. Helsinki: WSOY. 1990. ISBN 951-0-16531-X.
- Романи
- Salomo ja Ursula. Helsinki: WSOY. 1967.
- Kolme. Helsinki: WSOY. 1969.
- Valaan merkkejä. Helsinki: WSOY. 1973. ISBN 951-0-05981-1.
- Elmo. Helsinki: WSOY. 1978. ISBN 951-0-08851-X.
- Jumalan kuopus. Helsinki: WSOY. 1980. ISBN 951-0-10142-7.
- Iloisin suru: Yksinäisyyden apoteoosi. Helsinki: WSOY. 1986. ISBN 951-0-13304-3.
- Kuolemansairauteen rinnastettava syli-ikävä. Helsinki: WSOY. 1991. ISBN 951-0-16907-2.
- П'єси
- Salomo ja Ursula (1966)
- Perimmäisten ammattien äärellä (1968)
- Jatkojen aika (1969)
- Suomen leijona (1971)
- Semmoinen karhu (1973)
- Metsästys joulun alla (1977)
- Kohti maailman sydäntä ynnä muita näytelmiä (1979)
- Радіоп'єси
- Surunapit (1964)
- Kiertoajelupäivä (1968)
- Suuntaan nolla (1969)
- Norjasta ostettu posliinitonttu (1971)
- Pateettiset tarinat (1973)
- Elmo, urheilija (1977)
- Elmo – muu maailma (1978)
- Isän aarteet (1987)
- Katu virtaa huoneeseen (1987)
- Kotka ei pyydystä kärpäsiä (1989)
- Ikuisen rakkauden polulla (1989)
- Телепродукція
- Metsästys joulun alla (1978)
- Ei jälkeäkään (1988)
Нагороди ред.
- Державна премія з літератури за книгу Valaan merkkejä (1973)
- Медаль Pro Finlandia (1989)
Джерела ред.
- ↑ а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.kirjasampo.fi/fi/kulsa/kauno%253Aperson_123175939074031
- ↑ а б Haavikko, Ritva (toim.) (1991). Miten kirjani ovat syntyneet 3. Helsinki: WSOY. ISBN 951-0-17298-7.
- ↑ Tarkka, Pekka (1980). Suomalaisia nykykirjailijoita. Helsinki: Tammi. ISBN 951-30-9469-3.
- ↑ Об авторах // Совремеменная финская новелла. М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 585 (рос.)
Джерела та посилання ред.
- Об авторах // Совремеменная финская новелла. М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 585 (рос.)
- Некролог Юхані Пелтонена в Helsingin Sanomat. (фін.)
- Товариство Юхані Пелтонена (фін.)