Юто-ацтецькі мови
Ю́то-ацте́цькі мови (англ. Uto-Aztecan) — мови, що утворюють самостійну гілку таньо-ацтецької філії індіанських мов, найбільша на заході США та в Мексиці індіанська мовна родина.
| Юто-ацтецькі мови | |
|---|---|
| Поширені: | США, Мексика, Гондурас, Нікарагуа, Сальвадор, Гватемала, Беліз |
| Класифікація: | — Юто-ацтецькі мови |
| Групи: |
—
|
В США налічується 22 юто-ацтецькі мови які розпадаються на 5 основних груп: намську, такську, тюбатулабал, хопі та тепіманську. Ще низка груп розташовуються в Мексиці, в тому числі й ацтецькі мови. Юто-ацтецькі мови займають увесь обшир Великого басейну в США і значні території на північному заході та в центрі Мексики. Мова команчі поширена на півдні прерій.
В юто-ацтецьких мов спостерігаються значні відмінності в граматиці, менш значні в фонетиці та лексиці. Для їх граматичної будови характерні помірний полісинтетизм з іменною інкорпорацією, інтенсивна суфіксація, широке використання післяйменників, розвинуте основоскладання, виразне розмежування імені і дієслова, диференціація суб'єктних і об'єктних займенників а активних і пасивних конструкціях. Протоюто-ацтецька фонологічна система виявляє яскраві риси так званого тихоокеанського типу.
ЛітератураРедагувати
- Ванников Ю. В. Юто-ацтекские языки // «Латинская Америка», том 2, «Советская энциклопедия», Москва, 1982, сторінки 611—612 (рос.).