Юрій Балабан
Юрій Балабан (пол. Jerzy Bałaban, бл. 1610 — після 1663) — польський шляхтич русько-грецького походження, військовий та державний діяч Речі Посполитої.
| Юрій Балабан | |
|---|---|
| Народився | близько 1610 |
| Помер | після 1663 |
| Підданство | Річ Посполита .svg){kind=small} |
| Національність | русин (українець) |
| Діяльність | військовий, урядник |
| Суспільний стан | Польська шляхта |
| Посада | староста теребовельський |
| Військове звання | ротмістр, полковник |
| Конфесія | православний, греко-католик |
| Рід | Балабани |
| Батько | Олександр Балабан |
| Мати | Варвара (Барбара) з Ярмолинських[1] Барбара Сутковска з Ярмолинців |
| Родичі | Гедеон Балабан |
| Звання | полковник коронного війська |
 | |
Біографія
ред.Син старости, полковника Олександра Балабана та його дружини Варвари (Барбари) з Ярмолинських (Барбари Сутковської з Ярмолинців).[1]
Замолоду разом з братом Олександром перейшов на греко-католицький обряд,[1][2] подорожував Італією. Після повернення отримав посаду штатного радника короля при його дворі.[3]
1633 р. за згодою короля Сиґізмунда ІІІ Вази отримав уряд (посаду) теребовлянського старости; за одними даними, від батька[4], за іншими — від брата Олександра[5]. 1637–1638 роки як ротмістр брав участь у військових сутичках в полку брацлавського воєводи Станіслава «Ревери» Потоцького проти козаків Павлюка; потім — під Лубнами, Жовнином — проти Остряниці, Гуні. Мав феодальні суперечки з коронним підчашим Яблоновським Яном Станіславом через Перегінське,[6] з Белжецьким.[7]
У 1639–1642 рр. господарював у Теребовлянському старостві, вів процеси проти сусідів — були збройні сутички, під час однієї загинув поланецький каштелян Скотніцький. 1643 р. запідозрений у вбивстві Якуба Понятовського, був покараний судом честі (інфамія). У січні-лютому 1643 року брав участь у посольстві до Семигородського господаря Юрія І Ракоці, передав від короля весільні дари. Брав участь в Охматівській битві 1644 року проти кримських татар (також під Воронним). 1645 р. позбавлений посади теребовлянського старости через численні порушення, легковажне ставлення до господарювання. У 1646 році мав разом зі своєю корогвою позов від короля через завдану в Теребовлі шкоду.
Під час Хмельниччини потрапив у полон до кримських татар (під Корсунем; перебував в товаристві гетьмана Мартина Калиновського, у вересні 1650 року одним з останніх бранців був ханом дарований на знак приязні королю Янові ІІ Казимиру[7]). Після викупу брав участь у битвах під Берестечком, Білою Церквою, Батогом (знов кримсько-татарський полон, звільнився 1654 р.). У званні полковника воював з козацькими та московськими військами, у битві під Городком пійманий козаками. 1655 р. виміняли на молодого Бутурліна після угоди під Озерною. У січні 1656 року разом з іншими підписав акт Тишовецької конфедерації. Воював зі шведами, відзначився в битві під Варшавою.
Полковник кавалерії дивізії гетьмана Станіслава «Ревери» Потоцького в битві під Чудновом. Гетьман Стефан Чарнецький, здаючи Краків шведам, вказав в угоді одним з пунктів його звільнення з неволі.[7] У 1663 р. за військові заслуги отримав королівську пенсію 3000 польських флоринів, маєтки на Самбірщині.[2]
Примітки
ред.- ↑ а б в Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — t. 1. — Cz. 2. — S. 35.
- ↑ а б Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник… — С. 66.
- ↑ Latacz E. Bałaban Jerzy, h. Korczak… — S. 250. (пол.)
- ↑ Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі… — С. 65.
- ↑ Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 119.
- ↑ Cynarski S. Jabłonowski Jan Stanisław h. Prus III (ok. 1600—1647) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 220. (пол.)
- ↑ а б в Latacz E. Bałaban Jerzy, h. Korczak… — S. 251. (пол.)
Джерела
ред.- Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с.: іл. — ISBN 966-7255-01-8.
- Latacz E. Bałaban Jerzy, h. Korczak // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Тоm 1, zeszyt 1. — S. 250—251. — Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 8304034840. (пол.)
- Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 119—129. (пол.)
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1728. — t. 1. — 406 s. (пол.)
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |