Юродство

(Перенаправлено з Юродиві)

Юродство (староцерк.-слов. оуродъ, юродъ[1] — «дурак, безумный»[2]) — культурно-історичний і соціально-психологічний феномен, граничне самоприниження людини, що виявляється у формі гротесково-трагічної самоіронії.[3] Особливо властивий християнським релігійним течіям, що породили певний орден «юродствуючих во Христі».[3] Методика духовного подвижництва, що полягає у божевіллі або його симуляції.

Молитва Василія Блаженного, юродивого святого Російської православної церкви, який не носив одягу навіть взимку.

Християнські юродиві намагаються наслідувати приклад Ісуса Христа, що терпів глузування та знущання натовпу в Єрусалимі. Вважається, що це допомагає перемогти гріх гордині. Юродство не зводиться до жебрацтва і стихійного виключення особи із суспільного життя. Сутністю юродства є психологічно загострений соціальний протест пригнобленої людини, але пом'якшений хворобливою істеричністю і розумовим затьмаренням. Така форма давала змогу юродивим відносно безкарно виражати настрої стихійної непокори і народного уявлення про справедливість через викриття, пророцтво і відчайдушне підбурення натовпу на безчинства.[3]

Парадоксальна природа подвигу юродства Христа ради (уявне божевілля з метою викриття зовнішніх мирських цінностей, приховування власних чеснот і привертання на себе зневаги й образ) визначає традиційний набір мотивів житій юродивих: використання цитат з 1 -го Послання до Коринтян ап. Павла (1 Кор. 1:25-27;3:18-19; 4:10) та ін. які служать свого роду виправданням цього подвигу; орієнтація на візант. Житія Симеона Емеського та Андрія Юродивого як на зразки; протиставлення зовнішнього «нахабства» внутрішньому благочестю; Також юродивому притаманні такі риси: не бажає «слави від людей», має дар пророцтва, дотримується аскетизму, носить лахміття, безмовний, нічого не має, крім свого тіла. Схожість преподобних і юродивих: і ті й інші, прагнучи уникнути людський слави за свої чесноти, втікають від світу, але різними шляхами: якщо преподобні, усамітнювались, йшли у пустелю, то юродиві, залишаючи соціальне життя, здійснювали свій таємний подвиг серед людей, приховуючи справжнє служіння за маскою вдаваного безумства. Юродивий, як правило, не подвизається в рідному місті чи селі.

Відомі юродивіРедагувати

Ідейне підґрунтяРедагувати

Ідейним підґрунтям для подвижників є також проповіді Апостола Павла, котрий наголошував у Новому Заповіті:

  • «Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!» (1 Кор. 4:10)
  • «Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?» (1 Кор. 1:20)
  • «Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим.» (1 Кор. 3:18)
  • «Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!» (1 Кор. 3:19)
  • «Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.» (1 Кор. 1:21)
  • «Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!» (1 Кор. 1:25)

ПриміткиРедагувати

  1. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. 4. С. 168, 534.
  2. Словарь Даля: «Юродивый».[недоступне посилання з серпня 2019]
  3. а б в Психологічний словник / Під головною редакцією В. И. Войтко. — К.: «Вища школа», 1981.

ПосиланняРедагувати

  • Юродивий // Українська Релігієзнавча Енциклопедія