Юзеф Циранкевич
Юзеф Адам Зигмунт Циранкевич (пол. Józef Adam Zygmunt Cyrankiewicz; 23 квітня 1911, Тарнів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська монархія — 20 січня 1989, Варшава, ПНР) — польський комуністичний політик і державний діяч. У молодості — соціаліст, учасник антинацистського підпілля, в'язень Освенцима і Маутхаузена. З 1948 — один з керівників ПОРП. Глава уряду ПНР в 1947–1952 і в 1954–1970 (довше, ніж хто-небудь в історії Польщі). Усунений від влади після робочих протестів 1970 на Балтійському узбережжі Польщі.
| Юзеф Циранкевич | |
|---|---|
| пол. Józef Cyrankiewicz | |
 | |
| Прем'єр-міністр Польщі | |
| 1947 — 1952 | |
| Попередник | Едвард Осубка-Моравський |
| Наступник | Болеслав Берут |
| Прем'єр-міністр Польщі | |
| 1954 — 1970 | |
| Попередник | Болеслав Берут |
| Народився | 23 квітня 1911[1][2][…] Тарнів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська монархія |
| Помер | 20 січня 1989[1][2][…] (77 років) Варшава, Польська Народна Республіка[4] |
| Похований | Військові Повонзки |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |  Польща |
| Національність | поляк |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Політична партія | Польська об'єднана робітнича партія |
| У шлюбі з | Nina Andryczd |
| Релігія | католицизм |
| Нагороди |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Проводив на партійних і державних посадах жорсткий сталіністський курс. Брав активну участь у придушенні антикомуністичної опозиції, в тому числі соціалістичної, у переслідуваннях католицької церкви. Зіграв помітну роль у винесенні смертного вироку організатору табірного підпілля Вітольду Пілецькому, разом з яким у свій час знаходився в Освенцимі і спільно готував повстання (цей факт дає додаткові аргументи у версії про співпрацю Циранкевича з гестапо[5]). Під час заворушень робітників у 1956 зайняв демонстративно жорстку позицію, санкціонувавши застосування військ та Корпусу внутрішньої безпеки.
Показав себе майстром політичного маневру. Уміло маневрував між внутрішньопартійними угрупованнями в ПОРП, зберігаючи лояльність вищим керівникам. Незважаючи на сталіністську орієнтацію, в 1956 підтримав Владислава Гомулку, що виступав з програмою обмеженої лібералізації режиму. Така позиція забезпечила збереження урядового поста при новому партійному керівництві. Вважався другою особою в державній ієрархії ПНР 1960-х років (в ієрархії ПОРП його вплив поступався Зенону Клишко).
Грав видну роль в зовнішній політиці ПНР. Уклав договір про створення ОВД і польсько-західнонімецький договір 1970, який закріпив кордон по Одеру — Нейсе.
У період політичної кризи 1968 виступав із погрозами на адресу протестуючих студентів. Фактично став на бік «фракції партизан» Мечислава Мочара, отримавши репутацію партійного ортодокса і антисеміта.
Примітки
ред.- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119518503 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Józef Cyrankiewicz kolaborował z Gestapo? [Архівовано 23 листопада 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
Посилання
ред.- Циранкевич // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Józef Cyrankiewicz, czyli jak kończą idealiści (пол.)