Юзеф Панас
Юзеф Панас (пол. Józef Panaś, 23.11.1887, Одриконь[2] — 04.04.1940, Львів[3]) — капелан Східного Легіону[4], капелан і декан ІІ Бригади польських легіонів, пробощ Війська Польського, суспільний діяч, письменник, публіцист. У листопаді 1918 р. брав участь у польсько-українських боях за Перемишль, був одним з організаторів польських добровольчих підрозділів, а з 5 листопада 1918 р. - командував групою "Сан"[5]. Потім до травня 1919 року брав участь у боях за Львів[6]. Загинув у Львові від рук НКВС 4 квітня 1940 р.
Юзеф Панас | |
---|---|
Józef Panaś | |
Народився | 23 листопада 1887 Одриконь, Ґміна Вояшувка, Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща |
Помер | 4 квітня 1940 (52 роки) Львів |
Громадянство | Австро-Угорщина ІІ Річ Посполита |
Національність | поляк |
Діяльність | суспільний діяч, політичний діяч, військовий діяч, письменник |
Галузь | військове капеланствоd[1], історія[1], публіцистика[1] і політична діяльність[1] |
Знання мов | польська[1] |
Учасник | Перша світова війна |
Членство | Сокіл і Haller Associationd |
Військове звання | пробощ |
Партія | Стронніцтво Людове і Польська народна партія "П'яст"d |
Конфесія | католицька церква |
Нагороди | |
Біографія
ред.Дитинство та юність
ред.Народився в селянській родині з патріотичними традиціями. Син Шимона і Теклі з родини Гузек [7]. Батько спочатку належав до Союзу селянської партії, потім був прихильником о.Станіслава Стояловського, приятеля родини [8].
У 1899-1902 рр. від 1 по 3 клас навчався у початковій гімназії у Сяноці. У 1907 р. здав з відзнакою екзамен із середньої освіти у гімназії в Перемишлі [9]. Продовжив навчання у Вищій духовній семінарії в Перемишлі, де 29 червня 1911 р. був висвячений перемишльським єпископом Юзефом Себастьяном Пельчаром [10]. Став вікарієм в Дублянах та префектом школи у Добромилі [11]. У той же час став членом «Бартошевих Дружин» і «Сокола» [12].
Легіонерська діяльність
ред.Початок Першої світової війни в 1914 році застав його у Німеччині, звідки він повернувся з метою боротися за незалежність Польщі [12]. У 1914 р. був призначений капеланом польських легіонів. У 1914-1918 разом із легіонами пройшов бої у Карпатах, на Буковині, в Бесарабії, на Волині та у Литві. Був як духівником, так і офіцером, відповідальним за провіант [12]. Доглядав за місцями битв в районі бойових дій, головним чином ІІ Бригади.
До середини вересня 1914 р. як капелан був пов'язаний з 2-м піхотним полком, який входив до Східного легіону [13]. Потім його призначили на посаду капелана всього Легіону. Далі перебував у 3-му піхотному полку польських легіонів під командуванням майора Юзефа Галлера[14].
Панас брав участь у битвах під Надвірною, Молотковим, Пасічною. У створеній весною 1915 року ІІ Бригаді польських легіонів був капеланом 3-го піхотного полку. У червні 1915 р. був свідком битви під Рокитним. У серпні 1915 р. став керівником відділу душпастирських справ при штабі Легіонів, де розпочав вести реєстр загиблих легіонерів та підготував «Положення про військових капеланів» [10].
Із серпня 1915 р. перебував на Волині, у 4-му піхотному полку ІІІ Бригади польських легіонів під командуванням підполковника Болеслава Рої. Взяв участь у битві під Куклами[15]. У «Щоденнику капелана польських легіонерів» Панас записує: «Бійня в Куклах виглядає страшно, перший раз в житті бачив таку масу трупів, були то переважно жертви попередніх битв від 21 жовтня. Цілі поля були засипані пруськими пікельхаубами… Всі лежали мертвими, тіла вже розкладалися»[16]. У листопаді 1915 р. був поранений під Польською Горою (тепер у складі с.Костюхнівка). Але вже у липні 1916 р., замінивши капелана 5-го піхотного полку І Бригади польських легіонів, брав участь у битві під Костюхнівкою[17].
У грудні 1916 р. для потреб легіонів отримав колишній гарнізонний костел у Варшаві і протягом короткого часу керував його оновленням[18]. 20 березня 1916 р. призначений польовим суперіором польських легіонів, начальником всіх капеланів і духовенства.
Під час присяги у липні 1917 р. Панас висловився за те, щоб ІІ Бригада легіонів залишилася при Центральних державах і підпорядковувалася їх Тимчасовій державній раді[19].
З вересня 1917 р. був суперіором Польського допоміжного корпусу[20].У лютому 1918 р. на знак протесту проти положень Берестейського договору співорганізував змову польських офіцерів Допоміжного корпусу з метою його об'єднання з І польським корпусом в Росії генерала Довбор-Мусницького[21]. Як наслідок ініційованої змови, Панас був заарештований і інтернований в Угорщині. У травні 1918 р. став одним із трьох головних фігурантів судового процесу в Марамош-Сігеті. У його справу втрутилися імператор Карл І та папський легат Ратті (майбутній Папа Пій ХІ) [22]. 2 жовтня Панас був помилуваний, а через декілька днів, звільнений з в'язниці.
Діяльність до Травневого перевороту
ред.У листопаді 1918 р. Панас брав участь у польсько-українських боях за Перемишль, як один із організаторів польських добровольчих загонів, а з 5 листопада 1918 р. командував групою «Сян»[20]. Потім до травня 1919 р. брав участь у боях за Львів.
1.06.1919 р. пройшов атестацію та отримав звання пробоща (підполковника). У липні 1919 р. Панас став одним з головних ініціаторів організації Охорони могил польських героїв, яка ініцінювала будівництво «Меморіалу львівських орлят», підготував спеціальний Статут цієї організації.
Під час польсько-більшовицької війни був деканом Верховного командування польської армії у Східній Галичині. Брав участь у битві під Задвір'ям. Його мужність на полі бою високо оцінив маршал Юзеф Пілсудський, який неодноразово нагороджував його найвищими військовими нагородами. З вересня 1919 р. був деканом VII корпусного округу у Львові, а з листопада 1921 р. - виконуючим обов'язки керівника католицького правління Х корпусного округу у Перемишлі.
Політична діяльність у ІІ Речі Посполитій
ред.17 травня 1926 р. Юзеф Панас публічно виступив проти державного перевороту Юзефа Пілсудського під час меси у Польовому соборі Війська Польського у Варшаві, за що був звільнений із посади[23]. У вересні 1927 р. - Панас на пенсії. Оселився у Львові на вулиці Святого Миколая.
З осені 1926 р. долучився до діяльності «Польської народної партії «П'яст», був активним її членом. Його політична програма кристалізувалася під впливом лівої ідеології, християнсько-демократичної програми та лівого крила аграріїв. Як ентузіаст і організатор кооперативів, Панас розробив у 1927 р. Статут сільських кооперативів. У вересні 1930 р. став редактором «Грудзьондзької газети», на сторінках якої пропонував створити у Польщі селянський картель, що захищав би інтереси селян у державі[24]. Ця ідея викликала широкий резонанс у Польщі та дискусію багатьох фахівців, науковців, парламентаріїв та представників уряду.
Панас був також противником політики санації, у зв'язку з чим проти нього порушувалось багато судових справ. У той же час Панас був прихильником мирного впорядкування відносин між поляками та українцями.
Після об'єднання народних партій у 1931 р. діяв у складі Народної партії і став членом її Верховної Ради.
Доля під час Другої світової війни
ред.Після початку війни, Панас, як представник Польської селянської партії приєднався до підпільного Польського національного комітету у Львові. На рубежі березня та квітня 1940 р. його було призначено кур'єром прем'єр-міністра польського еміграційного уряду генерала Владислава Сікорського, проте у квітні 1940 р. Панас був заарештований НКВС у Львові [9]. Його катували, а потім 4 квітня 1940 р. вбили під час слідства [9].
У 1941 р. польський єпископ Юзеф Гавліна, не знаючи про загибель Панаса, призначив його деканом Збройних Сил Польщі в СРСР [9].
Особисте життя
ред.Молодший брат Юзефа Панаса, Францішек, загинув під час Першої світової війни[25]. Старший брат Станіслав (1879–1940) - випускник юридичного факультету Ягеллонського університету і член «Сокола», був муніципальним суддею в Мшані-Дольній, а потім головою суду у Вадовиці[26]. Сестра, Текла Панас-Мікус, була депортована в 1939 р. радянською владою з Козина (тепер - Івано-Франківська область) до Казахстану[27]. Через свою матір капелан мав стосунки з Ядвігою Гузковою, уродженою Рюккенман, двоюрідною сестрою генерала Вільгельма Орлика-Рюккенмана, а також через бабусю по батькові - з перемишльським єпископом та ректором Ягеллонського університету Юзефом Себастьяном Пельчаром. Його родичами були троє священнослужителів: декан Пшеворська о. Францішек Трзнадель (1830–1872), о. професор Антоні Трзнадель (1857–1908) та о. доктор Ян Трзнадель (1866–1920).
Ордени і заслуги
ред.- Хрест заслуг для військових священиків, 2 клас, на біло-червоній стрічці
- Зірка Перемишля
- Хрест Оборони Львова
- Срібний хрест військового ордену Virtuti Militari (двічі)
- Офіцерський хрест Ордену Відродження Польщі (2 травня 1922)
- Хрест Хоробрих (чотири рази)
Твори
ред.- Публіцистика
Залишив біля ста статей, опублікованих у різних виданнях, таких як «Gazeta Grudziądzka», «Piast», «Zielony Sztandar», «Wola Ludu», «Polonia» тощо.
- Книги
- Nabożeństwo dla żołnierzy Legionów Polskich (1915)
- Pamiętniki Kapelana Legionów Polskich (1920)
- Z ciężkich dni Przemyśla (1920)
- Rarańcza (1925)
- Katechizm obywatelski (1925)
- My Druga Brygada (1929)
Пам'ять
ред.У 2018 році в рідному місті Панаса Одриконі встановлена табличка із зображенням. Одна з вулиць там також носить ім’я священика. Постать Юзефа Панаса зображена у у фільмі 1980 р. Ришарда Філіпського «Державний переворот» (актор Юзеф Новак).
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Tadeusz Nawrocki, Ksiądz pułkownik Józef Panaś 1887-1940, „Zeszyty Odrzykońskie” 2001, z. 8, s. 33. Data 25 listopada jest błędna, patrz m.in.: J. Hulewicz, Panaś Józef, Polski Słownik Biograficzny, t. XXV, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk, 1980. s. 113.
- ↑ Bogusław Szwedo, Zawsze w pierwszej linii: kapłani odznaczeni Orderem Virtuti Militari 1914-1921, 1939–1945,, „Wojskowy Przegląd Historyczny”, Warszawa 2004, s. 102.
- ↑ Józef Haller, Pamiętniki, Łomianki, 2014, s. 85.
- ↑ Szwedo, Boguslaw (2004). Zawsze w pierwszej linii: kapłani odznaczeni Orderem Virtuti Militari 1914-1921, 1939–1945,, „Wojskowy Przegląd Historyczny”, Warszawa 2004. S.100.
- ↑ Fac, L. (1997). Sylwetki przemyskie, Ksiądz Józef Panaś, „Przemyski Informator Kulturalny”, nr 1(6), Przemyśl 1997, s. 34.
- ↑ Hulewicz J., Panaś Józef, s.113.
- ↑ Łach L. Stanisław Panaś (1879-1914), Odrzykoński Słpwnik Biograficzny, Zeszyty Odrzykońskie, 2014, Z.21, s.34
- ↑ а б в г Szwedo B. op.cit, s.102.
- ↑ а б Szwedo B. op.cit, s.99.
- ↑ Szwedo B. op.cit, там же.
- ↑ а б в Hulewicz J., op.cit, s.113.
- ↑ Haller J., Pamiętniki, Łomianki, 2014, s. 80
- ↑ Panaś J. My Druga Brygada, Katowice, 1929, s.20
- ↑ Panaś J. My Druga Brygada, Katowice, 1929, s.74, 96
- ↑ Panaś J. Pamiętniki kapelana legionów polskich, Cz.1, Lwów, 1920, s/115-116; Златогорський О. «Щоденник капелана польських легіонерів» Юзефа Панаса як джерело до історії Волині періоду Першої світової війни //Минуле і сучасне Волині та Полісся. Розвиток краєзнавства і краєзнавчої світи. Науковий збірник. Випуск 66-67. Луцьк, 2019. - С.167
- ↑ Panaś J. My Druga Brygada, Katowice, 1929, s.122-123
- ↑ Panaś J. My Druga Brygada, Katowice, 1929, s.159, 169
- ↑ Panaś J. My Druga Brygada, Katowice, 1929, s.179-180
- ↑ а б Szwedo B. op.cit, s.100.
- ↑ Panaś J. My Druga Brygada, Katowice, 1929, s.200-202
- ↑ Panaś J. My Druga Brygada, s.278
- ↑ Humeński J. Sprawa ks. ppłk. Józefa Panasia, «Wojskowy Przegląd Historyczny», nr 2 (156), 1996, s. 140-141
- ↑ Panaś J. W okresie Kongresu Stronnictwa Ludowego powinien powstać kartel chłopski, «Gazeta Grudziądzka», nr 62 z 27 V 1933, s. 1.
- ↑ Łach L. Pomniki pamięci narodowej w Odrzykoniu, „Zeszyty Odrzykońskie”, 1997, z.3, s. 52
- ↑ Łach L. Stanisław Panaś…, s. 34-36.
- ↑ Там само, s. 36.
Джерела
ред.- Marek Jerzy Minakowski, Wielka Genealogia Minakowskiego [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.],
- Lucjan Fac, Ksiądz Józef Panaś (1887-1940) [Архівовано 29 листопада 2018 у Wayback Machine.],
- Przemysław Stawarz, Internowanie oraz proces żołnierzy legionowych w Marmaros-Sziget w roku 1918 we wspomnieniach księdza pułkownika Józefa Panasia – kapelana II Brygady Legionów Polskich [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Златогорський О. Щоденник капелана польських легіонерів Юзефа Панаса як джерело до історії Волині періоду Першої світової війни //Минуле і сучасне Волині та Полісся. Розвиток краєзнавства і краєзнавчої світи. Науковий збірник. Випуск 66-67. Луцьк, 2019. - С.165-168.[1]