Юган Карл Вільке
| Юган Карл Вільке | |
|---|---|
| швед. Johan Carl Wilcke | |
 | |
| Народився |
6 вересня 1732[1][2] Вісмар |
| Помер |
18 квітня 1796[1][2] (63 роки) Стокгольм |
| Країна |
 Швеція |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Ростокський університет |
| Галузь | Фізика |
| Заклад | Стокгольмський університет |
| Вчене звання | професор |
| Вчителі | Franz Aepinusd |
| Членство |
Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Королівське фізіографічне товариство в Лундіd |
| Відомий завдяки: | Електрофор |
| Нагороди | |
 Юган Карл Вільке у Вікісховищі | |
Ю́ган Карл Ві́льке (швед. Johan Carl Wilcke; 6 вересня 1732, Вісмар — 18 квітня 1796, Стокгольм) — шведський фізик.
Життя ред.
Вільке народився у Вісмарі в родині священика, який 1739 був призначений другим пастором Німецької церкви у Стокгольмі. Він пішов у Німецьку школу у Стокгольмі та був зарахований до Уппсальського університету у 1749 році. Декілька років, починаючи з 1751, провів мандруючи за кордоном і отримав ступінь магістра в Ростокському університеті у 1757 році[3], після публікації дисертації на тему De electricitatibus contrariis (пер. з лат. Протилежні електроенергії). У 1759 році він став першим лектором з експериментальної фізики у Шведській королівській академії наук. Ця посада була створена завдяки пожертві від багатого купця Себастьяна Тама та одного з членів академії. Він став титульним професором у 1770 та постійним секретарем Академії наук у 1784. Вільке помер у Стокгольмі у 1796 році.
Діяльність ред.
Двома основними напрямами наукових досліджень Вільке були електрика та теорія теплецю.
У 1757 році він виконав ряд дослідів із лейденською банкою. У 1758 спостерігав поляризацію діелектриків. У 1762 запропонував один з різновидів електростатичного генератора, який фактично являв собою першу версію електрофору. Даний прилад отримав свою нинішню назву і був в подальшому популяризований Алессандро Вольта у 1775 році[4][5]. Цей винахід зіграв важливу роль на перших етапах розвитку наук про електрику. 1766 року Вільке створив першу карту магнітного нахиляння. Незалежно від А. Бругманса у 1778 висунув двохрідинну гіпотезу магнетизму.
У 1772 році Вільке виконав перші виміри теплоємностей твердих тіл і вирахував приховану теплоту льоду. Цього ж року здійснив перевірку формули температури суміші, повторивши досліди Ріхмана. Ним було запропоновано два підходи до вимірювання теплоємностей — метод змішування та метод, заснований на розтопленні льоду досліджуваним нагрітим тілом. Саме Вільке ввів у вжиток поняття «водяний еквівалент». В цілому, його внесок у даному напрямку сприяв створенню правильних уявлень про фізичний зміст калориметричних понять.
У 1789 році Вільке був обраний членом Лондонського королівського товариства[6].
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #123211166 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Дивись запис Johan Carl Wilcke у кадастровому порталі Ростоку
- ↑ Pancaldi, Giuliano (2003). Volta, Science and Culture in the Age of Enlightenment. Princeton Univ. Press. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 10 травня 2013., p.73
- ↑ Для додаткової інформації про дослідження Вільке властивостей електрофору (або 'відкритого конденсатору'), дивись:
- Joh. Carl Wilcke (1762) «Ytterligare ron och forsok om contraira electriciteterne vid laddningen och dartil horande delar» (Additional findings and experiments on the opposing electric charges [that are created] during charging, and parts related thereto) Kongliga Svenska Vetenskaps Academiens Handlingar (Proceedings of the Royal Swedish Science Academy), vol. 23 , pages 206-229 [Архівовано 31 грудня 2015 у Wayback Machine.], 245—266. Reprinted in German as: Joh. Carl Wilcke (1765) «Fernere Untersuchung von den entgegengesetzten Elecktricitaten bei der Ladung und den dazu gehorenden Theilen» (Further investigation of the opposing electric charges [that are created] during charging and the parts belonging thereto), Der Konigliche schwedischen Akademie der Wissenschaften, Abhandlungen aus der Naturlehre, … , vol. 24 [Архівовано 17 лютого 2021 у Wayback Machine.], pages 213—235, 253—274.
- J.L. Heilbron, Electricity in the 17th and 18th centuries: A study of early modern physics (Berkeley, California: University of California Press, 1979), pages 418 — 419 [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Library and Archive catalogue. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 2012 -02-26.
Посилання ред.
- Svenskt biografiskt handlexikon, vol 2, p. 732 [1] [Архівовано 18 вересня 2013 у Wayback Machine.] (шведська)
- Encyclopedia.com: Wilcke, Johan Carl [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Йохан-Карл Вільке [Архівовано 24 березня 2014 у Wayback Machine.] у кадастровому порталі Ростоку
- ВИЛЬКЕ Иоганн-Карл [Архівовано 26 вересня 2013 у Wayback Machine.] у Санкт-Петербурзькій школі (російська)