Щерба Володимир Павлович

Щерба Володимир Павлович (10.06.1934, Шрамківка, Ковалівський район, Полта́вська о́бласть , УСРР, ССРР — 01.06.2012, Шрамківка, Драбівський район, Черкаська область, Україна) — відомий український журналіст, письменник і краєзнавець. Лауреат премії ім. Михайла Масла 1989 року. Лауреат журналу «Українська культура» за 1995 рік. Ветеран праці. Автор кількох книг поезій і близько десяти віршованих драм. Автор краєзнавчих книг «Над Чумгак-рікою», «Подорож Златокраєм»[1] і «З туману віків і днів вчорашніх»[2],[3], співавтор культорологічного збірника «Черкаський край — земля Богдана і Тараса»[2] [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.], автор поетичних збірок «Укрівських рун таїна», «Оголене коріння» та «Три літа» (посмертно)[3] [Архівовано 13 квітня 2022 у Wayback Machine.], [4] [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.].

Життєпис ред.

Народився 10 липня 1934 року у родині простих робітників села Шрамківка на історичному Задніпров’ї або Лівобережжі Рідної України сучасного українського народу, нащадків і спадкоємців козаків, українців, запорожців і задніпровців часів Гетьманщини, древніх русинів і християн-степовиків Подніпров'я Старої, Святої, Київської Русі, звичайних громадян Українського господарства, народного і соціалістичного радянської, сталінської епохи.

З 1943 по 1954 рік навчається у Шрамківській та Ковалівській середніх школах. В цей час серед його вчителів бачимо вчителя фізкультури і допризовної підготовки А.А.Довгого (1903-2004), діда Антона зі Шрамківки, довгожителя і очевидця подій своєї, радянської епохи, співбесідника і друга Володимира Павловича понад 60 років про що він сам написав у публікації «Стежина довжиною сто років», присвяченій сторіччю блаженного красного козака і труженика, який судячи за все сприяв розкриттю таланту письменника, журналіста і краєзнавця, в т.ч. розповідаючи в приватних розмовах немало побаченого і пережитого з особистого життя. Певний вплив на нього могло мати і знайомство з близьким родичем діда Антона, відомим українським журналістом Феодосієм Кузьмовичем Чаленком.

З 1954 по 1957 рік проходить військову службу, де здобуває професію електрогазозварника броні.

З 1957 року до 1965 працював за здобутою спеціальністю на Шрамківському цукровому заводі. Із 1964 року по 1970 рік навчається у Львівському поліграфічному інституті на факультеті журналістики.

З 1965 року до 1982 року — заступник директора Драбівської районної газети «Прапор Жовтня», кореспондент, відповідальний секретар газети. З 1973 року прийнятий до Спілки журналістів України.  З вересня  1982 року і до виходу на заслужений відпочинок у листопаді 1989 року працював електрозварником  на Шрамківському машинобудівному заводі «Більшовик».

На пенсії Володимир Павлович  захопився літературною роботою . Ним було написано і частково видано ряд поезій та біля десятка віршованих драм. Драма «Розстріляні струни» була надрукована у журналі «Українська культура» і зробила автора лауреатом цього часопису за 1995 рік. В 1996 році виходить друком історико — географічний нарис про рідний край «Над Чумгак  — рікою» .

У 2004 році виходить збірка поезій В. П. Щерби «Укрівських  рун таїна». У 2007 році вийшло історико — географічне дослідження  краєзнавця про Драбівщину — «З туману віків і днів учорашніх».

1 липня 2012 року В. П. Щерба помер.

У селі Шрамківка на будинку, де він жив, встановлена меморіальна дошка з написом «В цьому будинку проживав відомий краєзнавець, поет, член Спілки журналістів України Щерба Володимир Павлович 10.07.1934 року — 01.07. 2012 року.»

У 2016 році тврча група «Скарби рідного краю» с. Шрамківка підготувала до друку книгу поезій «Оголене коріння»[5], [6] [Архівовано 13 квітня 2022 у Wayback Machine.], на основі матеріалів, знайдених у архіві поета.

У 2019 році  вийшла збірка  «Три літа»[7] [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.], яка вмістила щоденники В. П. Щерби, поезії та драми, раніше не опубліковані.

Творча група с. Шрамківка «Скарби рідного краю» за створення літературно — краєзнавчої кімнати — музею імені Володимира Щерби отримала районну краєзнавчу премію імені Івана Городинця [8] [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.] . Премія була присуджена в номінації «Популяризація історико — культурної спадщини, розвиток музейної справи».

20 вересня 2019 року  у приміщенні  Шрамківської сільської бібліотеки  була відкрита літературно — краєзнавча кімната — музей  Володимира Павловича Щерби [Архівовано 4 листопада 2021 у Wayback Machine.].  

Завдяки своїй професійній діяльності В. П. Щерба знайомився з життям і творчістю, зі спогадами, був співбесідником різних відомих і цікавих людей краю, очевидців подій 20 сторіччя, становлення молодої Української Республіки в умовах хаосу і беззаконня тої епохи. Серед них можемо згадати наприклад таку знакову людину як простого сапожника, грішного робочого християнина і простого красного козака, трудового і бойового, нащадка старого козацького роду Довгих, приписних козаків села Капустинці Пирятинського повіту (до якого входила і Шрамківка) діда Антона зі Шрамківки, старожила села Шрамківка Антона Андрійовича Довгого (1903—2004), в молодості військового і суспільного (партійного, а згодом і безпартійного) діяча краю, згодом звичайного вчителя фізкультури і допризової військової підготовки, про життєвий шлях і спілкування з яким 9 липня 2003 року у газеті «Драбівщина» вийшла стаття Володимира Павловича «Стежина довжиною в сто років», де він згадує, що їхнє знайомство триває понад 60 років (тобто з 1930х-1940х рр.). Спілкувався, брав матеріали і фотографії у місцевого військового і суспільного діяча, революціонера і більшовика Григорія Демидовича Васенка, колишнього голови Драбівського райвиконкому та багатьох багатьох інших людей, вчителів, дослідників, військових і суспільних діячів, керівників, простих колгоспників і робітників різноманітних підприємств і служб різних рівнів суспільного механізму. Також під час своє життя і творчої роботи судячи за все опрацював багато письмових джерел, наприклад в своїх краєзнавчих дослідженнях також посилався на книгу уродженця села Капустинці, революціонера, організатора Вільного козацтва і структур радвлади на Київщині у 1920х, свідка голодомору і репресій 1930х, в'язня ГУЛАГу у 1940х, науковця Івана Козуба «Доба і доля», якого якщо і не знав особисто, то про непростий життєвий шлях якого і його покоління напевно чув точно. Володимир Павлович Щерба багато часу і зусиль приклав, щоб вивчити матеріали, дослідити місця, пов'язані з перебуванням на Драбівщині Тараса Григоровича Шевченка, Павла Полуботка, Леонтія Свічки, Євгена Чикаленка та інших. Частина зібраних матеріалів публікувалася на сторінках газет «Прапор Жовтня», « Драбівщина», «Джерело», а більшість неопублікована. Його краєзнавчий матеріал був надрукований  у журналі «Ватра»,  2003 року , № 2-3, м. Краків (Польща, видання української діаспори).

З його праць можемо судити, що він любив свій народ і край, його непросту історію, намагався поєднати і поєднував в одне ціле різні епохи в історії краю, сприймав історію краю, України і її народу як неперервний історичний процес від найдавніших часів до наших днів. В його краєзнавчих дослідженнях ми зустрічаємо поряд слов'ян і тюрків, русинів і степовиків, поляків і козаків-українців, дворян і селян, поміщиків і кріпаків, націоналістів і комуністів, прихильників радвлади і її противників тощо.

Родина ред.

Дочка — Оксана Володимирівна

Син — Олег Володимирович

Дружина — Емма Семенівна

Посилання ред.

  1. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2017. Процитовано 25 грудня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела ред.

  1. Щерба, Володимир (2019). Три літа (українська) . Черкаси: Чабаненко Ю.А. с. 298. ISBN 978-966-920-449-3.