Щелінєць Великий
Щелінєць Великий (пол. Szczeliniec Wielki, в XIX столітті також пол. Siennica, після 1945 року пол. Strzaskany і Spękany[2], пол. Stołowiec, нім. Große Heuscheuer, чеськ. Velká Hejšovina) — найвища вершина (919 м над рівнем моря) в Столових Горах, на терені національного парку Столові Гори. Належить до Корони польських гір і є однією з найбільших туристичних визначних пам'яток Судетів, з ландшафтним заповідником і оглядовими терасами з панорамою Судетів. Найвища точка — Крісло Прадіда (пол. Fotel Pradziada).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b6/2015_Szczyt_Szczeli%C5%84ca_Wielkiego.jpg/240px-2015_Szczyt_Szczeli%C5%84ca_Wielkiego.jpg)
Геологія
ред.Щелінєць Великий, як і всі Столові гори, збудований з порід пізньої крейди, головним чином пісковика тесаного [3]. Вони виникли в морському середовищі[3].
Щелінєць Малий
ред.Знаходиться дуже близько до Щелінця Великого — трохи нижчий, але однаково розлеглий масив Щелінця Малого[3]. Щелінєць Малий знаходиться під суворим захистом і повністю закритий для туристичного руху, хоча до середини 80-х років XX століття туди було дозволено підніматися за умови кваліфікації альпіністів[3].
Місцевість
ред.Незважаючи на невелику висоту, цю вершину видно здалеку як трапецієподібний скельний блок, покритий хвойним лісом. Поверхня вершини пісковика вивітрюється і розтріскується, завдяки чому вона створює різноманітні форми гірських порід, що нагадують людей і тварин (Верблюд, Мамонт, Слон, Квочка, Мавпа, Собака, Черепаха, Сова, Крісло Прадіда) та глибокі ущелини та коридори (Пекло, Чортова кухня)) утворення гірського лабіринту[3]. Цікавинкою є дві скелі, т. зв. балансуючі скелі: Колиска Принцеси Емілки та Серце Гірського Духу, котрі, незважаючи на значну вагу, можна рухати невелеким зусиллям[3]. Усередині численних коридорів панує своєрідний мікроклімат, а місцями сніг тримається до липня[3].
Історія
ред.Силует Щелінця, чудово видний і впізнаваний з околиць Клодзька, Бистриці чи чеського Находу, вже у далекі часи міг бути об'єктом орієтаційним, пов'язаним з перебігом давнього шляху, що з'єднує країни по обидва боки Судет. У старій німецькій назві Heuscheuer бачили навіть прагерманське походження; незалежно від правдивості цієї етимології, більш давні назви підкреслювали характерну форму гори, котру видно здалеку [4]. Перший відомий слід людської присутності на вершині був залишений у 1576 році. На скелі, відомій як Крісло Прадіда, був вирізаний напис IHSV 1576 (In hoc signo vinces — Ви переможете під цим знаком, ймовірно, залишок хреста, встановленого там). Під час Тридцятилітньої війни (1618–1648 рр.) скелі Щелінця, ймовірно, служили притулком для переслідуваних протестантів. Біля підніжжя сусіднього Щелінця Малого з сторони Пастерки, на рубежі 1790/1791 років, перед очікуваним конфліктом між Пруссією та Австрією, була побудований форт Батарея над Пастеркою[5].
З кінця XVIII століття вершина ставала все більш відомим туристичним об'єктом[3]. Його відвідали багато відомих особистостей, в тому числі Прусський король Фрідріх Вільгельм II, Йоганн Вольфганг фон Гете, а потім депутат у Пруссії, пізніше президент США Джон Квінсі Адамс (25 серпня 1800 р.)[6].
Туризм
ред.Завита стежка, що веде на вершину, складається з 665 сходів, прокладених у 1814 році Францем Пабло, солтисом ближнього Карлува, першим путівником, автором першої брошури про Щелінець[3]. З півночі стежка веде з Пастерки на перевал між Щелінцями[3]. На круговому, односторонньому маршруті довжиною приблизно 5 км, що проходить верховиною Щелінця, є також туристичне сховище ПТТК «На Щеліньцю», побудоване у 1846 році в тирольському стилі (тоді як швейцарський)[3]. Вступ до заповідника, включаючи верхні частини гори, оплачується протягом туристичного періоду.
Кругова стежка починається і закінчується біля платної стоянки в Карлуві.
Цікавинки
ред.На Щелінцю, а точніше в ущелині Пекло, знято фільм «Хроніки Нарнії: Принц Каспіан»[7].
Галерея
ред.Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Mapa WIG z 1947
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Słownik geografii turystycznej Sudetów. redakcja Marek Staffa. T. 13: Góry Stołowe. Warszawa-Kraków: Wydawnictwo PTTK „Kraj”, 1992, ss. 231–235. ISBN 83-7005-301-7.
- ↑ а б Jarosław Malicki, "Hejszowina. Przyczynek do badań nad dziejami nazewnictwa górskiego Sudetów", [w:] Nazwy własne a społeczeństwo 2, red. R. Łobodzińska, Łask 32010
- ↑ а б Henryk Grzybowski. Bateria nad Pasterką – zapomniana kłodzka fortyfikacja. Geneza powstania i charakterystyka. „Ziemia Kłodzka”. 2013 (nr 226), ss. 8–12, maj 2013. Wydawnictwo Ziemia Kłodzka. ISSN 1234-9208.
- ↑ а б John Quincy Adams, Letters on Silesia: Written During a Tour Through that Country in the Years 1800, 1801, London 1804
- ↑ The Chronicles Of Narnia: Prince Caspian | Film Locations, архів оригіналу за 12 квітня 2021, процитовано 7 січня 2020
Бібліографія
ред.- Słownik geografii turystycznej Sudetów. Marek Staffa (redakcja). T. 13: Góry Stołowe. Warszawa-Kraków: Wydawnictwo PTTK „Kraj”, 1992, ISBN 83-7005-301-7
Посилання
ред.- Я піду в Столові гори… [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.]