Шулаїв Михайло Мусійович

Миха́йло Мусі́йович Шула́й(-їв) (1889 — †?) — полковник Армії УНР.

Михайло Мусійович Шулаїв
Народження 1889(1889)
Київ
Смерть невідомо
Країна Flag of the Ukranian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Одеське військове училище
Звання 11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Командування комендант штабу 4-ї Київської дивізії
Війни / битви

БіографіяРедагувати

Народився в Києві. Закінчив Одеське військове училище в 1910 році, вийшов підпоручиком 176-го Переволочненського піхотного полку (Чернігів). Брав участь у першій світовій війні. Останнє військове звання в армії Російської імперії — капітан.

Навесні 1918 року — начальник губернського штабу військового комісара Центральної Ради на Чернігівщині, влітку-навесні 1918 року — інструктор Інструкторської школи старшин, начальник гомельського відділу охорони залізниць у Лівобережній Україні. Навесні-влітку 1919 року — начальник інструкторської школи підстаршин Залізнично-технічного корпусу (пізніше 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР) Дієвої Армії УНР. Восени 1919 року начальник залоги м. Нова Ушиця. З жовтня 1919 року обіймав такі посади:

З квітня 1920 — командир 5-го (пізніше 4-го) Київського кінного полку Дієвої Армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. З червня 1920 року — комендант штабу 4-ї Київської дивізії Армії УНР, з 18 серпня 1920 — помічник начальника Тилу Армії УНР. Доля після 1921 невідома.

Вшанування пам'ятіРедагувати

 
Пам'ятник старшинам Армії УНР уродженцям м. Києва на якому викарбувано ім'я Михайла Шулаїва

28 травня 2011 року у мікрорайоні Оболонь було відкрито пам'ятник «Старшинам Армії УНР — уродженцям Києва». Пам'ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Серед іншого вигравіруване й ім'я Михайла Шулаїва.

ДжерелаРедагувати