Відкрити головне меню

Шталаг 355 (нім. Stalag 355) — німецький табір для військовополонених періоду Другої світової війни, в різний час розташовувався в Україні і в Німеччині. Був створений у січні 1942 року в Проскурові(сучасне місто Хмельницький) і знаходився там до листопада 1943 року. З січня по березень 1944 розташовувався в Дюрені (земля Північний Рейн-Вестфалія), потім переведений до д. Ербке в Нижній Саксонії, де діяв до червня 1944 року.

Вхід у Шталаг 355

1942—1943Редагувати

Табір спочатку розташовувався в передмісті Проскурова на східній околиці міста, сучасний мікрорайон Ракове на території колишнього військового містечка. По периметру він був обнесений колючим дротом і розбитий на квадрати, між якими було залишено простір для проїзду возів. Штрафний ізолятор відокремлювався від загальної зони табору двома рядами колючого дроту і охоронявся окремою командою. За описом пройшов через табір молодшого лейтенанта Дмитра Небольсина, « на території табору все залишалося як і раніше, як до війни: добротні казарми, акуратні алеї, доріжки, майданчики з турніками і брусами, підвісні умивальники, розраховані на разовий прийом десятків людей — не було тільки трави, вона зникла, її до самих корінців і навіть з корінням вирвали і з'їли полонені, оголивши, утрамбовану тисячами ніг, землю. День в таборі здавався роком, думки весь час були зайняті очікуванням змін і жратви».[1]

Годували полонених двічі на день: вранці видавали близько 100 грамів сурогатного хліба, в обід — черпак баланди. Баланда готувалася з немитих овочів, зібраних на сусідньому полі, що призвело до епідемії шигельозу (тоді називали дизентерією), що забрала життя великого числа військовополонених.[2] Через антисанітарні умови і величезної кількості вошей в таборі почав лютувати і епідемічний висипний тиф.[3] Деякий час у таборі утримувалися євреї, вивезені згодом для знищення. Як обслуговчий персонал у таборі працювали поліцаї, для охорони табору були також задіяні румунські солдати. На даний час на місці розташування Шталаг 355 встановлено монумент пам'яті жертв нацизму, загиблих у таборі.

ПриміткиРедагувати

  1. Д. Небольсин «Первый лагерь» [1] (рос.)
  2. Избранные письма бывших советских военнопленных в адрес общества «Контакты». Караваев, Владимир Григорьевич [2] Архівовано 8 грудень 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Николай Бондарев. 25 евро от фрау Ельзы [3] (рос.)

ПосиланняРедагувати