Шміґельський Іван Йосифович
Іван Йосифович Шміґельський (нар. 1879, с. Балинці, нині Коломийський район, Івано-Франківська область – пом. 3 грудня 1919, Летичів, нині Хмельницька область) – правник, військовик, офіцер австро-угорської армії, старшина Української Галицької Армії. Дядько Ірини Климкевич (Шміґельської) і Полікарпа Шміґельського.
| Шміґельський Іван Йосифович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1879 Балинці, повіт Коломия, Королівство Галичини і Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Помер |
3 грудня 1919 Летичів, Поділля, Україна |
| Громадянство |
Австро-Угорщина ЗУНР |
| Національність | українець |
| Військове звання | обер-лейтенант |
Життєпис ред.
Народився в 1879 р. у с. Балинці на Коломийщині в сім’ї греко-католицького священника о. Йосифа Шміґельського та німкені Марії Мор (Mohr). Навчався в Коломийській державній гімназії й на правничому факультеті Львівського університету, по закінченні якого в 1913 р. працював авскультантом (молодшим урядником) в Окружному суді в Коломиї, а 1914 р. був переведений на посаду авскультанта Крайового вищого суду у Львові. Брав участь у Першій світовій війні (1914 – 1918) та в українських національно-визвольних змаганнях (1918 – 1919).[1]
Помер 3 грудня 1919 р. від тифу в шпиталі у Летичеві на Поділлі, місце поховання невідоме.[1]
Військова діяльність ред.
Після закінчення кадетської школи і присвоєння в 1904 р. чину кадета перебував у резерві командного складу 33-го піхотного полку Крайової оборони, дислокованого в Стрию, де в січні 1910 р. йому було присвоєно чин лейтенанта. З початком Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії. Воював на російському фронті, де у вересні 1914 р. був поранений і деякий час лікував стріляну рану ноги в шпиталях Відня. Після одужання повернувся до війська, де в травні 1915 р. йому було присвоєно чин обер-лейтенанта. Упродовж 1916 – 1918 років перебував на фронті. За воєнні заслуги нагороджений імператорською подякою, бронзовою медаллю «За військові заслуги» на стрічці Хреста військових заслуг і Хрестом військових заслуг третього ступеня з військовою відмінністю і мечами.[2]
Після демобілізації з австрійської армії повернувся до Коломиї, де його застали події Листопадового чину, і в грудні 1918 р. вступив до Української Галицької Армії, служив у складі Окружної військової команди в Коломиї, пізніше воював у 2-й Коломийській бригаді УГА, де 1 березня 1919 р. був іменований сотником. Брав участь у польсько-українській війні в Галичині, а влітку 1919 р. разом з УГА перейшов ріку Збруч і на Поділлі воював за незалежність Української Народної Республіки (УНР) у більшовицько-українській війні.[1]
Примітки ред.
- ↑ а б в Західно-Українська Народна Республіка. Енциклопедія. Т. 4: Т - Я. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Репозитарій. Манускрипт. 2021. с. 473.
- ↑ Ranglisten der K. K. Landwehr und der K. K. Gendarmerie 1918. Wien, 1918. Угорська національна бібліотека. Будапешт (німецькою) . 1918. с. 86.
Джерела ред.
1. Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біограф. словник. Детройт, 1984. С. 499.
2. Жалібна книга. Поіменний спис поляглих членів УГА у визвольній війні. Вип.2. Жовква, 1922. С. 21.
3. Полатайчук Я. Шміґельський Іван. А ми тую стрілецькую славу збережемо… Т. 2. Коломия: Вік, 2019. С. 170.
4. Українська Галицька Армія. Матеріяли до історії. / ред. Д. Микитюк. Т. 2. Вінніпеґ, 1960. С. 313.
5. Українська Галицька Армія. Матеріяли до історії. / ред. Д. Микитюк. Т. 4. Вінніпеґ, 1968. С. 105.
6. Ranglisten der K. K. Landwehr und der K. K. Gendarmerie 1918. Wien, 1918. S. 86.
7. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1913. Lwów, 1913. S. 96.
8. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1914. Lwów, 1914. S. 96.