Шлюбний обшук

Шлюбний обшук — складений на окремому аркуші письмовий акт, що містив відомості про осіб, які мали намір брати шлюб в церкві, і встановлював відсутність перепон (для прикладу, відсутність споріднення, інших шлюбів і т.п.) для укладення шлюбу. На територіях підконтрольних Російській імперії шлюбні обшуки складались при церквах починаючи з XVI століття і аж до часу відокремлення церкви від держави (після 1917 року).

Передтеча шлюбних обшуків

До введення процедури складання шлюбних обшуків основним регулюючим документом з питань укладення шлюбу був збірник греко-римських законів — Кормча книга.

З часом шлюбні відносини в Російській імперії регулювалися вінчаними пам'ятками. Вінчані пам'ятки - це документ, який видавався від імені патріарха або єпархіального архієрея на ім'я священника для проведення визначеного обряду вінчання, при цьому наречений та наречена платили мито з вінчання.

Початок проведення шлюбних обшук

В 1765 році вінчані пам'ятки скасовано Сенатським указом «Об уничтожении венечных памятей и денежного сбора с оных и о произведениях обысков прежде венчания вступающих в брак». Указом також ввели правило складання шлюбних обшуків.

Шлюбний обшук включав наступні питання, які слід було з'ясувати священнику:

1) звання та відношення до суспільного прошарку (селяни, військові, дворяни, духовенство);

2) місце проживання;

3) вік;

4) відсутність біологічного та духовного споріднення;

5) сімейний стан;

6) взаємно згода на укладення шлюбу (відсутність примусу). До 1775 року від батьків наречених також вимагалась присяга, що наречений і наречена добровільно вступають у шлюб, без стороннього примусу;

7) згода батьків на шлюб, у випадках коли закон передбачав таку;

8) письмові документи, що додаються до обшуку.

Шлюбний обшук підписувався нареченим і нареченою, двома або трьома поручителями і священником. Первинна форма шлюбного обшуку була встановлена в 1765 році, а згодом - змінена в 1837 році. В кінці XIX — початку XX століття шлюбний обшук також отримав іншу назву — передшлюбне свідоцтво.

Після 1917 року проведення шлюбних обшуків припинено через передачу юридичного повноваження реєстрації укладення та розірвання шлюбів від церкви до держави.

Сьогодення

Сьогодні своєрідним аналогом шлюбного обшуку є Свідоцтво про шлюб видане державою (підтверджує відсутність інших шлюбів зареєстрованих державою), яке священник вимагає подати нареченим до укладення церковного шлюбу.

В Польській православній церкві процедуру складання шлюбного обшуку застосовують до сьогодні.