Шлапак Дмитро Якович

український критик і літературознавець

Дмитро́ Я́кович Шлапа́к (5 травня 1923, Ясинувате — 24 листопада 1995, Київ) — український критик і літературознавець. Заслужений працівник культури України (1992). Кандидат філологічних наук (1953). Професор (1985). Лауреат премії імені О. Корнійчука (1987).

Шлапак Дмитро Якович
Народився5 травня 1923(1923-05-05)
Ясинувате, Борівський район, Ізюмська округа, Харківська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер24 листопада 1995(1995-11-24) (72 роки)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Діяльністьпедагог, критик, літературознавець
Alma materУкраїнський комуністичний інститут журналістики, Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1949) і Філологічний факультет Київського університету[d] (1953)
Науковий ступінькандидат філологічних наук
Науковий керівникКобилецький Юрій Свиридович
ВчителіПрожогін Василь Єліозарович
ЗакладКиївський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, Комсомолець України, Вечірній Київ і ЛНУ ім. І. Франка
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоНаціональна спілка письменників України, Національна спілка кінематографістів України і Національна спілка театральних діячів України
ПартіяВКП(б)
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений працівник культури УРСР Почесна грамота ЦК ВЛКСМ Почесна грамота ЦК ВЛКСМ

Життєпис

ред.

Народився 5 травня 1923 р. в с. Ясинуватому на Харківщині в родині селянина. Учасник німецько-радянської війни.

Навчався в Українському комуністичному інституті журналістики, у Вищій партійній школі при ЦК КПРС та в аспірантурі Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Працював в апараті ЦК ЛКСМ України, був на викладацькій роботі. З 1981 р. — доцент Київського державного інституту імені І. Карпенка-Карого.

Був членом Спілок письменників, кінематографістів, театральних діячів України.

 
Могила Дмитра Шлапака та його сина, Байкове кладовище

Помер на 73-му році життя 24 листопада 1995 року. Похований на Байковому кладовищі разом з сином (ділянка № 31, 50°25′19.17″ пн. ш. 30°30′22.46″ сх. д. / 50.4219917° пн. ш. 30.5062389° сх. д. / 50.4219917; 30.5062389).

2001 р. у м. Ізюмі на фасаді школи, де він вчився, відкрито меморіальну дошку (скульптор П. Жабський).

Родина

ред.

Син: Юрій Шлапак (12.05.1948—18.04.2015) — кінознавець, викладач Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, літератор, автор понад 600 публікацій у ЗМІ[1].

Відгуки

ред.

Леонід Бойко називав Шлапака «сумнозвісним Навуходоносором й вірнопідданим життєписцем Ю. Збанацького»[2]

Праці

ред.

Автор книг «Олександр Довженко» (К., 1964), «Юрій Збанацький» (1963), статей у періодичній пресі з питань кіномистецтва, книжок з питань сучасної драматургії («Драматургія на посту», 1970) тощо.

Нагороди

ред.

Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ст., «Знак Пошани», медалями. Лауреат премії Українського театрального товариства (1972).

Бібліографія

ред.

Література

ред.

Примітки

ред.
  1. Національна спілка кінематографістів України: Пішов із життя Юрій Шлапак (19.04.2015). Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 9 січня 2016.
  2. Леонід Бойко «ЯК РОЗПИНАЛИ ІВАНА ДЗЮБУ»

Посилання

ред.