Шиллінг Павло Львович
Павло Львович Ши́ллінг (барон Шиллінг фон Ка́ннштадт, рос. Павел Львович Шиллинг, нім. Paul Ludwig Schilling von Cannstatt; 5 (16) квітня 1786, Ревель — 25 липня (6 серпня) 1837, Петербург) — російський дипломат, історик-сходознавець та винахідник-електротехнік. Балтійський німець за походженням.
| Шиллінг Павло Львович | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Paul Ludwig Schilling von Cannstatt рос. Павел Львович Шиллинг |
| Народився | 5 (16) квітня 1786 Ревель, Російська імперія[1] |
| Помер | 25 липня (6 серпня) 1837 (51 рік) Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Поховання | Смоленський лютеранський цвинтарd |
| Країна |  Російська імперія |
| Національність | балтійські німці |
| Діяльність | інженер, дипломат, винахідник, історик |
| Alma mater | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) |
| Заклад | Петербурзька академія наук |
| Членство | Петербурзька академія наук |
| Батько | Ludwig von Schillingd |
| Мати | Katharina Charlotte von Cannstadtd |
| Нагороди |   |
Біографія
ред.Після закінчення кадетського корпусу був зарахований у свиту по квартирмейстерській частині. У 1803 році був прийнятий на службу в Колегію іноземних справ. До 1812 року працював у російській місії в Мюнхені.
Брав участь у битвах під час Вітчизняної війни 1812—1814 років; у діючу армію повернувся штаб-ротмістром, де воював у складі 3-го Сумського полку. У 1814 році за бойові заслуги був нагороджений орденом Св. Володимира та шаблею з написом «За хоробрість».
У кінці 1828 року Шиллінг був обраний членом-кореспондентом Петербурзької академії наук за спеціальністю східної літератури та мистецтва. Брав участь у науковій експедиції у Східний Сибір (1830—1832), зібрав цінну колекцію тибето-монгольських літературних пам'яток.
Цікавився електротехнікою; у 1816 році відкрив у Петербурзі першу в Росії літографію, пристосувавши її для потреб картографії; 21 жовтня 1832 року встановив у Петербурзі, за допомогою механіка І. О. Швейкіна, перший в історії електромагнітний телеграф. Прилад, створений Шиллінгом, мав стрілочну індикацію, яку передано по електричним дротам сигналів, які легко розшифровувались у букви оператором приймального телеграфного апарата, згідно з розробленою Шиллінгом спеціальною таблицею кодів. Того ж року став завідувачем експедиції (колишньої цифирної частини) МЗС.
В історії криптографії Шиллінг відомий як винахідник біграмного шифру. Двозначні буквені сполучення (латыница) складають лексикон (цифирь) біграмного шифру, кодовим позначенням служить тут дво-, три- або чотиризначні числа «взяті по два рази кожне для змінної передачі буквених біграм то одним, то іншим числом». Зовнішній біграмний шифр являв собою набір набірно-розбірну таблицю, яка наклеєна на коленкор, при якій була інструкція з використання шифру. Буквені поєднання лексикону могли бути російськими або французькими, могли бути й подвійні російсько-французькі «цифири».
П. Л. Шиллінг також відомий як розробник методу електричного підриву мін (1812).
Павло Львович був близьким другом О. С. Пушкіна, який в альбомі К. М. Ушакової залишив його портрет олівцем.
Помер у 1837 році. Похований на Смоленському кладовищі у Петербурзі.
Адреси в Санкт-Петербурзі
ред.21.10.1832 — 25.07.1837 року — Набережна ріки Мойки, 1. / Марсове поле, 7. Меморіальна дошка: «Тут жив та помер російський винахідник електро-магнітного телеграфу, барон Павло Львович Шилінг фон Канштадт. Народився 5 квітня 1786 р., помер 25 липня 1837 р.»
Примітки
ред.- ↑ а б Шиллинг Павел Львович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література
ред.- Н. Греч Барон Павел Львович Шиллинг фон Каннштат // «Северная пчела», 1853. — № 142.
- Яроцкий А. В. Павел Львович Шиллинг. — М., 1963.
- Яроцкий А. В. О деятельности П. Л. Шиллинга как востоковеда // Очерки по истории русского востоковедения". Сб. VI. М., 1963-С.221-232.
- Чугуевский Л. И. К истории издания восточных текстов в России в первой четверти XIX в. // Сб. «Страны и народы Востока». — Вып. XI. — М., 1971. — С. 280—294.
- Коростин А. Ф. Начало литографии в России. — М., 1943. — С. 83—84.
- Григорьев Б. Н. Повседневная жизнь царских дипломатов в ХІХ веке. — М., 2010. — С. 61—64.
Посилання
ред.- Шиллінг Павло Львович [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія.
- Павел Львович Шиллинг (1786—1837) [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- О. Й. Бачинський. Шиллинг-фон-Канштадт, Павел Львович // Энциклопедический словарь Гранат : в 58 т. — М., 1910—1948. — Т. XLIX. — С. 594-595. (рос.)
- «История возникновения телефона и мобильной связи» (рос.)
- Волынец Алексей «Как друг Пушкина изобрел первый в мире телеграф, электрический подрыв мины и самый стойкий шифр» [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Павло Шилінг у словнику Baltisches Biographisches Lexikon digital[недоступне посилання з серпня 2019] (нім.)