Шикачик чорний
вид птахів
| Шикачик чорний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Edolisoma melas (Lesson, 1828) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Coracina melas | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шика́чик чорний[2] (Edolisoma melas) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Мешкає на Новій Гвінеї та на кількох сусідніх островах.
Опис ред.
Довжина птаха становить 23 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають повністю чорне забарвлення з фіолетовим відтінком. Самиці мають рудувато-коричневе забарвлення, верхня частина тіла у них темніша, від дзьоба до очай ідуть чорні смуги, над очима охристі "брови". Дзьоб чорний, міцний, лапи чорні, очі темно-карі.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди:[3]
Поширення і екологія ред.
Чорні шикачики живуть в рівнинних тропічних лісах, мангрових лісах і на плантаціях.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Edolisoma melas. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, ioras, cuckooshrikes, Shriketit. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 20 жовтня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |