Відкрити головне меню

Шведов Ігор Олександрович

український актор

Ігор Олександрович Шведов
рос. Игорь Александрович Шведов
Шведов Ігор Олександрович.jpg
Народився 5 листопада 1924(1924-11-05)
Климово
Помер 23 лютого 2001(2001-02-23) (76 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність актор
Мова творів російська
Партія КПРС
Нагороди Народний артист України

Ігор Олександрович Шведов (рос. Игорь Александрович Шведов; 5 листопада 1924, Климово — 23 лютого 2001, Київ) — український письменник, журналiст, драматург, Заслужений діяч мистецтв УРСР1975 року), Народний артист УРСР1991 року). Ветеран Великої Вiтчизняної війни. Член ВКП (б) з 1943 року. З 1975 року - засновник та художній керівник Київського театру історичного портрету.

БіографіяРедагувати

Народився 5 листопада 1924 року в селищі Климовому (тепер Брянської області).

Рано залишився сиротою – мати померла у 1928 роцi, батько, репресований у 1937 роцi, загинув у засланнi у Воркутi. Хлопчик виховувався у тiтки в Ромнах.

По закiнченнi школи на засоби Всеобуча навчався у Путивльському педагогiчному училищi.

Там же, у Путивлi, з початком Великої Вiтчизняної вiйни, став бiйцем винищувального батальйону Руднєва-Ковпака. Пiзнiше, у груднi 1941 року, приписавши собi рiк, добровольцем пiшов на фронт.

16 квiтня 1945 року Iгор Шведов був тяжко поранений пiд Берлiном (вважався загиблим), вiйну закiнчив iнвалiдом II групи.

В пiслявоєннi роки повнiстю присвятив себе лiтературнiй та сценiчнiй дiяльностi. Працював в газетах «Молодь України», «Молодежь Молдавии», «Советская Молдавия», «Советская культура».

Як журналiст, Iгор Олександрович багато їздив по країнi, виїздив на цiлину, до Польщi. Подiї життя того часу знайшли вiдображення на сторiнках його перших книжок: «На новых землях», «Современность стучит в двери», «От вашего собственного корреспондента».

З часом його все бiльше приваблювала лiтературна робота.

У 1952 роцi Шведов стає членом Союзу письменникiв України. Видає двухтомний роман «Актори» про сучасний український театр, книжки «А. Васильев», «Так начиналось…», «Искусство убеждать» та  iншi.

Багато рокiв Шведов спiвпрацював з товариством «Знання», завдяки якому об’їздив всю країну з лекцiями з ораторського мистецтва.

Одинадцять його п’єс були поставленi театрами Киева, Одеси, Чернiгова, єкатеринбургу, Нижнього Новгороду та iнших мiст. Бiльше нiж двадцять рокiв не сходила зi сцени Московського театру «Ромэн» його п’єса «Ром Баро», в якiй дебютував Микола Слiченко! I декiлька рокiв вiн був членом колегiї з драматургiї, працював з молодими драматургами.

Наприкiнцi 1960-х рокiв зароджується нова iдея, i в 1975-му Iгор Шведов засновує в Києвi унiкальний Театр Iсторичного Портрету (ТIП), у якому до останнiх днiв свого життя  незмiнно був i художнiм керiвником, i автором, i виконавцем всiх вистав.

Вiн завжди намагався осмислити найглавнiшi подiї нашої iсторiї i сучасностi, доторкнутися до осiб, якi рухали цей свiт, привношуючи в нього новi iдеї, потужнi iмпульси творчої енергiї.

Багато рокiв Iгор Олександрович перегортає для слухачiв сторiнки своєї театральної усної документальної книги, з яких поставали революцiонери, сповненi бажанням змiнити свiт, винахiдники, гетьмани, артисти, музиканти, фронтовики – ветерани Великої Вiтчизняної вiйни.

Створенi ним, дивовижнi по познавальностi та емоцiйному сприяттю, уснi документально-меморiальнi книги циклу “Ленiнiана. ХХ сторiччя», iсторична дилогiя «Iван Мазепа», вистава «Зорi, хлiб та вiтер», присвячена видатному винахiднику з питань космiчних дослiджень Юрiю Кондратюку, вистава-реквiєм «Запам’ятовуйте їх…», поставлений до Дня Перемоги у  Великiй Вiтчизнянiй вiйнi, лiтературно-музичнi моновистави «Олександр Вертинський», Фредерiк Шопен», «Iiсус Христос» та iншi користувались величезною популярнiстю в аудиторiях багатьох українських, росiйських, бiлоруських, молдовських мiст та селищ, а також за кордоном – у Польщi, Германiї, Угорщини, Монголiї. Свої вистави Шведов виконував не тiльки росiйською, але й українською, польською, англiйською мовами.

Двiчi театр Iгоря Шведова виступав у воюючому Афганiстанi. Враження вiд побаченого вилились в усну документальну книгу «Афганистан – годы борьбы и надежд». Побував театр i у Чорнобилi пiд час лiквiдацiї аварiї  на атомнiй електростанцiї (1986).

       Помер 23 лютого 2001 року в Києвi, похований на Байковому кладовищi.

CIМ'Я

Дружина - Томашевська Людмила Станiславiвна, актриса.

Донька - Шведова Iрина, актриса та спiвачка. Живе у Москвi.

Онучка - Шведова-Демарiна Надiя Iгорiвна, викладач англiйської мови. Живе у Москвi.

ЗВАННЯ ТА НАГОРОДИ

Ордени  «За отвагу», «За победу над Германией», «Орден Великой Отечественной войны 1 степени», медалi «Маршал Жуков»,  «За укрепление дружбы» (Польша), «Ветеран труда» та iн.

Лауреат Всесоюзного конкурсу майстрiв мистецтв (1971).

Заслужений дiяч мистецтв Української РСР (1986).

Народний артист України (1991).

ЦIКАВI ФАКТИ

               Знявся у кiнофiльмi "Последний довод королей" в ролi генерала (1983).

ТворчістьРедагувати

  Зовнішні зображення
  Він прожив насичене творче життя
  Він захищав Вітчизну
  Відомий письменник та актор

Автор, режисер і виконавець декалогiї літературно-музичних моновистав: «Ленініана. ХХ століття» (1975-2001), «Іван Мазепа», «Олександр Вертинський» (обидві — 1993 року), «Штрихи пам'яті мого покоління» («Ветеран», «Запам'ятовуйте їх», 19941995).

Виданi твори: роман «Актори» (том 1—2, 19531956); публiцистична сповiдь «Час дії — 60-ті роки» (1963), лекцiї для ораторiв «Мистецтво переконувати» (1986), нарис «Так починалося» (1990), книжка репортажів «Від вашого власного кореспондента» (1960), п'єси «Повпред» (1965), «Весь світ і навіть більше» (1966), драматичнi балади «Ніхто про нього ще не знав» (1969), «Третій Новий рік» (1972) та іншi.

ЛітератураРедагувати