Шах Мубарак Абру

Шах Мубарак Абру
شاہ مبارک آبرو
Ім'я при народженні Наджамуддін Шах Мубарак Абру
Народився 1683(1683)
Гваліор, Fictional flag of the Mughal Empire.svgІмперія Великих Моголів
Помер 1733(1733)
Делі, Fictional flag of the Mughal Empire.svgІмперія Великих Моголів
Країна індійці[d]
Діяльність поет
Конфесія іслам

Шах Мубарак Абру (урду شاہ مبارک آبرو‎, нар. 1683 р., Гваліор — пом. 1733, Делі) — індійський поет. Народився в місті Гваліор. Внук Мухаммада Гауса Гваліорі і родом з сім'ї суфіїв. Народився під час правління імператора Моголів Аурангзеба. Помер під час правління імператора Моголів Мухаммада Шаха,[1] під час якого урду стала державною мовою і офіційною юридичною мовою.[2]

Абру широко використовував каламбур у своїй поезії і перебував під впливом санскриту[3]. Він був учнем Сирадж-уд-Дін Алі Хана в Агрі. Він був одним з перших поетів, які почали писати дівани (збірники урду поезій) і був сучасником Мір Такі Міра і Мусхафі.

Делі в той час був центром літературної діяльності. Тому, поет переїхав в Делі, де він провів залишок свого життя і помер в 1733 році. Переважна частина його творів складається з містичної поезії, швидше за все, тому що він був з містичної суфійської сім'ї. Його поезія складається переважно з газелей, але він також писав маснаві, марсія і мохаммас. Один з його маснаві, Dar Mauizah Araish Mashooq містить письмовий опис важливого культурного обряду.

ПриміткиРедагувати

  1. An Oriental Biographical Dictionary. с. 27. 
  2. Selected Poetry of Abroo. Oxford University Press. 
  3. Sheldon I. Pollock. Literary Cultures in History: Reconstruction from South Asia. University of California Press. с. 842.