Шастун Ігор Михайлович
Ігор Михайлович Шастун — старший сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Ігор Шастун Шастун Ігор Михайлович | |
|---|---|
 Старший сержант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 23 лютого 1993 м. Маріуполь, Донецька область, Україна |
| Смерть | 1 квітня 2022 (29 років) м. Маріуполь Донецької області (загинув у ході російського вторгнення в Україну 2022 року в результаті бомбардування Богдана Дорошенко) |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Псевдо | «Маяк» |
| Військова служба | |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС |  МВС |
| Рід військ |  Національна гвардія |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис
ред.Ігор Шастун народився 23 лютого 1993 року в Маріуполі на Донеччині. Навчався в школі №28 в баскетбольному класі. У 14 років він дуже травмував коліно. Через це не зміг стати професійним спортсменом, але грав у баскетбол до кінця життя [1].
Закінчив Маріупольський електромеханічний технікум за спеціальністю «Комерційна діяльність».
У 2011 році вирішив вступити до Школи міліції, але для цього потрібно було пройти строкову службу, тому Ігор пішов до військкомату, щоб служити строкову службу.
У жовтні 2011 року розпочав службу в Президентському полку. За рік повернувся в Маріуполь. Працював обрубувачем гарячого металу у фасонно-сталеливарному цеху на металургійному комбінаті імені Ілліча (2012—2015).
Прямо на робочому місці в 2015 році одержав повістку та пішов служити у 23-й загін морської охорони. За шість років дослужився до старшого сержанта та був призначений командиром прикордонного катера.
У 2021 році контракт закінчився, він почав служити в полку «Азов» Національної гвардії України. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з азовцями перебував на передовій.
Загибель
ред.Загинув 1 квітня 2022 внаслідок авіаудару по перехрестю вулиці Зелінського і проспекту Миру. Осколком Ігорю відірвало ногу і йому не змогли надати медичну допомогу через щільний бій. Помер від втрати крові. Цивільні поховали його біля дев`ятиповерхівки. [2][3][4].
Перепохований на Центральному кладовищі в селі Білогородка Київської області. Залишилися син, мати і молодший брат.
Родина
ред.У загиблого залишилася мати Неля та рідний брат Микита, який 23 лютого 2022 року приєднався до свого старшого брата й також ніс службу на Азовсталі в складі полку «Азов» НГУ, а тепер перебуває в російському полоні[4]. Він нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[5].
Нагороди
ред.- Орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
- Орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.
Примітки
ред.- ↑ Ігор Шастун.
- ↑ Терещук, Галина (12 грудня 2022). Після російського полону почав розмовляти тільки українською мовою ‒ розповідь азовця. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 24 грудня 2022.
- ↑ "Жінки зі сталі": про що говорять та на що сподіваються рідні захисників Маріуполя?. https://podrobnosti.ua (укр.). 10 серпня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
- ↑ а б Коваленко, Анастасія (30 серпня 2022). «Ми не слабкі зовсім, ми сталеві»: чотири історії «Жінок зі сталі». https://divoche.media (укр.). Процитовано 24 грудня 2022.
- ↑ Ковкрак, Нава, Варшинін та інші: президент нагородив гвардійців і поліцію з Маріуполя. 45 – посмертно. Новинарня (укр.). 18 травня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
Джерела
ред.- Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 168/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 15 червня 2022 року № 409/2022 «Про відзначення державними нагородами України»