Жак Шарль Франсуа Штурм
Жак Шарль Франсуа Штурм (фр. Jacques Charles François Sturm) — французький математик.
| Жак Шарль Франсуа Штурм | |
|---|---|
 | |
| Народився | 29 вересня 1803 Женева |
| Помер | 15 грудня 1855 (у віці 52 роки) Париж |
| Країна | .svg){kind=small} ФранціяРеспубліка Женеваd Швейцарія Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | математик, фізик, викладач університету |
| Галузь | математична фізика і математика |
| Відомий завдяки | метод Штурма задача Штурма-Ліувілля швидкість звуку |
| Alma mater | Політехнічна школа |
| Вчене звання | професор |
| Знання мов | французька[1] |
| Заклад | Політехнічна школа |
| Членство | Паризьке філоматичне товариствоd, Французька академія наук, Лондонське королівське товариство, Російська академія наук і Прусська академія наук |
| Нагороди | Орден почесного легіону (1837) Медаль Коплі (1840) |
Життєпис
ред.Штурм народився у 1803 році в Женеві (на той час вона була частиною Франції). Родина його батька переселилася у Швейцарію зі Страсбура в 1760-х — за 50 років до народження Шарля-Франсуа. У 1818 він почав відвідувати лекції в Женевському університеті. У 1819 смерть батька змусила Штурма давати уроки дітям багатих, щоб утримувати родину. У 1823 він став репетитором сина мадам де Сталь.
У 1823-му Штурм вирішив шукати щастя в Парижі. У 1829 він відкрив метод, який став носити його ім'я. Він стосувався виокремлення дійсного кореня полінома[2]. Революція 1830 року допомогла, оскільки раніше протестантська віра заваджала йому посісти посаду викладача вишу.
У 1836-му Штурма обрали членом Академії наук на місце Андре-Марі Ампера. У 1838-му він почав працювати в Політехнічній школі, а у 1840-му став там професором. Того ж року, після смерті Пуассона, Штурм отримав призначення професора механіки в Паризькому факультеті науки. Його праці, Cours d'analyse de l'école polytechnique (1857–1863) та Cours de mécanique de l'école polytechnique (1861), були надруковані в Парижі після смерті автора й регулярно перевидавались.
Ім'я Штурма разом із іменем Жозефа Ліувілля носить задача Штурма-Ліувілля. У 1826-му Штурм взяв участь у першому експерименті з вимірювання швидкості звуку у воді.
У 1851 його здоров'я почало підупадати. Він спромігся повернутися до викладання, але у 1855-му помер.
На його честь названо астероїд 31043 Sturm[3]. Прізвище Штурма увічнено серед 72 імен на Ейфелевій вежі.
Відзнаки
ред.- Гран-прі математики (4 грудня 1834)
- Член Берлінської академії наук (1835)
- Член Санкт-Петербурзької академії наук (1836)
- Офіцер Ордену почесного легіону (1837)
- Медаль Коплі Лондонського королівського товариства (1840)
- Член Лондонського королівського товариства (1840)
Вбрані твори
ред.
- Cours de mécanique de l'École polytechnique (італ.). Т. 1. Napoli: Gallo. 1871.
- Cours de mécanique de l'École polytechnique (італ.). Т. 2. Napoli: Gallo. 1871.
- Cours d'analyse de l'Ecole polytechnique. Tome premier (Gauthier-Villars, 1877)
- Cours d'analyse de l'Ecole polytechnique. Tome second (Gauthier-Villars, 1877)
- Cours de mécanique de l'Ecole polytechnique (Gauthier-Villars, 1883)
Дивіться також
ред.Посилання на джерела
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Див.
- Sturm, Ch. (1829). Analyse d'un mémoire sur la résolution des équations numériques [Analysis of a memoir on the solution of equations with numerical coefficients]. Bulletin Universel: 1er Section: Bulletin des Sciences Mathématiques, Physiques et Chimiques (фр.). 11: 419—422.
- See also the footnote on p. 318 of: Sturm (1829). Extrait d'un mémoire sur l'intégration d'un système d'équations différentielles linéaires [Abstract of a memoir on the integration of a system of linear differential equations]. Bulletin Universel: 1er Section: Bulletin des Sciences Mathématiques, Physiques et Chimiques (фр.). 12: 313—322.
- Sturm, C. (1835). Mémoire sur la résolution des équations numériques [Memoir on the solution of equations with numerical coefficients]. Mémoires Présentés par Divers Savans a l'Académie Royale des Sciences de l'Institut de France [Memoirs Presented by Various Scholars to the Royal Academy of Sciences of the Institute of France] (фр.). 6: 273—318.
- ↑ Schmadel, Lutz D.; International Astronomical Union (2003). Dictionary of minor planet names. Berlin; New York: Springer-Verlag. с. 889. ISBN 978-3-540-00238-3. Процитовано 9 вересня 2011.
Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.)
