Шарлоттенгоф

Палац Шарлоттенгоф (нім. Schloss Charlottenhof) — палац в Потсдамі, на південний схід від палацу Сан-Сусі, колишня літня резиденція кронпринца Фрідріха Вільгельма, який став в 1840 королем Пруссії Фрідріхом Вільгельмом IV. На початок 2020-х палац знаходиться під орудою Фонду прусських палаців та садів Берліна — Бранденбурга.

Шарлоттенгоф
52°23′43″ пн. ш. 13°01′33″ сх. д.
Країна	Німеччина
Розташування	Потсдам
Тип	палац
Стиль	архітектура неокласицизму
Архітектор	Карл Фрідріх Шинкель і Людвіг Персіус
Дата заснування	1826
Шарлоттенгоф Шарлоттенгоф (Німеччина)
Медіафайли у Вікісховищі

Територія парку Шарлоттенгоф із різними спорудами з'явилася у XVIII ст. В 1790 — 1794 рр цією місцевістю володів камергер палаців Сан-Сусі; на честь його дружини Марії Шарлотти фон Генцков, маєток отримав своє ім'я. В 1825 році це володіння і прилеглі до нього невеликі ділянки землі, розташовані на південній стороні від парку Сан-Сусі, придбав прусський король Фрідріх-Вільгельм III, щоб подарувати їх на Різдво 1825 свого сина кронпринца Фрідріха Вільгельма і його дружина Єлизавета Людовіка Баварська.

Кронпринц доручив реконструкцію садибного будинку, що був там, архітектору Карлу Фрідріху Шинкелю. Роботи було проведено в 1826 — 1829 рр. За допомогою свого учня Людвіга Персіуса Шинкель звів на старому фундаменті невеликий класицистичний палац на зразок давньоримських вілл. Обдарований кронпринц брав участь у оформленні палацу та виконав самостійні ескізи . Свій літній палац він називав Сіамом , який за уявленнями того часу був країною свободи, а себе - архітектором сіамського будинку.

Офіційна назва палацу: Шарлоттенгоф, на ім'я Марії Шарлотти фон Генцков, дружини камергера та власниці маєтку в 1790 — 1794 рр. Палац з портиком римсько-доричного ордера, розписаним зсередини, незвичайним західним фасадом зі скульптурами оленів, секторальним ставком і садовими перголами, є унікальною пам'яткою, порівнянною тільки з Помпейським будинком в Ашаффенбурзі. На початок 2020-х в оригінальному вигляді збереглося внутрішнє оздоблення десяти залів палацу. Усередині є колекція картин та меблів, створених за малюнками Шинкеля.

В 1828-1840 роках Шинкель неподалік Шарлоттенгофа побудував ще один комплекс в античному стилі: «Римські купальні» (нім. Römische Bäder), з унікальними інтер'єрами, що відтворюють досить точно житловий будинок стародавніх Помпей, а також зі скульптурами, розписами.

Відмінною рисою приміщень палацу є їхня тематична індивідуальність щодо матеріалів та кольору. Навіть двері оформлені по-різному з кожного боку. Найоригінальнішим залом палацу є «похідний зал» на кшталт наметів давньоримських воєначальників. Стеля та стіни обклеєні паперовими шпалерами у синьо-білу смужку. Ця ж смужка використана для штор, завіси у формі балдахіна та покривала похідного ліжка. Цей зал служив опочивальнею для придворних жінок і гостей.

Поєднання синього та білого зустрічається також на віконних віконницях палацу, натякаючи на баварське походження кронпринцеси Єлизавети.

У «похідному залі» у літні місяці 1835—1840 років зупинявся дослідник і мандрівник Александер фон Гумбольдт, перебуваючи у Потсдамі на запрошення кронпринца Фрідріха Вільгельма.

Парк Шарлоттенгоф

Облаштування палацового парку було доручено садовому архітектору Петеру Йозефу Ленне. Він перетворив спочатку рівнинну та частково болотисту місцевість на англійський ландшафтний парк, основними елементами якого є дерева, луки та вода. Вода подавалася з Гафеля, для чого було збудовано водогін і будівлю електростанції. Ленне вдалося майстерно поєднати новий парк Шарлоттенгоф зі старим парком Сан-Сусі часів Фрідріха II.

Література

• Wolfgang Fabian: Potsdam. Die Stadt-Die Könige und ihre Bewohner. Vision Verlag, Berlin 1997, ISBN 3-928787-15-2
• Harri Günther: Peter Joseph Lenné. Gärten/Parke/Landschaften. VEB Verlag für Bauwesen, Berlin 1985
• Friedrich Mielke: Potsdamer Baukunst. Das klassische Potsdam. Propyläen Verlag, Ffm/Berlin/Wien 1981, ISBN 3-549-06648-1
• Gert Streidt, Klaus Frahm: Potsdam. Die Schlösser und Gärten der Hohenzollern. Könemann Verlagsgesellschaft mbH, Köln 1996 ISBN 3-89508-238-4