Вікіпедія

Шарлотта Елліотт

американська вчена, одна з перших фізіологів рослин

Шарлотта Елліотт (англ. Charlotte Elliott; 1883—1974) — американська вчена, одна з перших фізіологів рослин, спеціалізувалася на бактеріальних організмах, які спричиняють хвороби сільськогосподарських культур, автор широко використовуваної довідкової праці Manual of Bacterial Plant Pathogens[5][6]. Вона була першою жінкою, яка отримала ступінь доктора філософії з ботаніки в Університеті Вісконсину у Медісоні[5][6].

Шарлотта Елліотт
Народилася 2 серпня 1883(1883-08-02)[1]
Померла 7 серпня 1974(1974-08-07)[1] (91 рік)
Країна  США
Діяльність фізіолог, ботанік, міколог, наукова письменниця
Галузь ботаніка
Alma mater Стенфордський університет[2] і Університет Вісконсин-Медісон[2]
Знання мов англійська[3]
Заклад Міністерство сільського господарства США[2]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Елліотт.
C.Elliott є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Шарлотта Елліотт.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI). [4]

Освіта ред.

Елліотт народилася у Берліні, штат Вісконсин. У 1907 році отримала ступінь бакалавра із зоології в Стенфордському університеті. Кілька років вона викладала біологію у державній школі в Спірфіші та відвідувала літні курси в Чиказькому університеті[7][8]. У 1913 році Шарлотта Елліотт отримала ступінь магістра з фізіології рослин у Стенфордському університеті[5]. Їй запропонували посаду асистента на кафедрі ботаніки, але вона відмовилася через сімейні обставини та повернулася до Вісконсина[7].

У Вісконсині вона два роки (1914–1916) працювала викладачем Сільськогосподарського коледжу Дакоти[7][8]. Елліотт пішла, щоб продовжити дипломну роботу з патології рослин, спочатку як науковий співробітник Бруклінського ботанічного саду, а потім як студентка Університеті Вісконсину у Медісоні, де вона отримувала стипендію від випускників Бостона[7][8]. У 1918 році вона стала першою жінкою, яка закінчила докторат з ботаніки в Університеті Вісконсина[5]. Темою її дисертації була хвороба вівса Pseudomonas coronafaciens[5].

Кар'єра ред.

Бактеріолог Ервін Фрінк Сміт залучив Елліотт до роботи в Бюро рослинництва при Міністерстві сільського господарства США (USDA)[5]. Там вона продовжила свої дослідження як фітопатолог, опублікувавши численні статті у цій галузі[5][6]. Серед її відомих наукових робіт є така, що встановлює роль жука-блохи як переносника захворювання кукурудзи, викликаної бактерією Pantoea stewartii[5]. Це дослідження привело до методу прогнозування інтенсивності захворювання в будь-який рік на основі температурних індексів, які відображали, наскільки успішно жуки пережили попередню зиму[5]. Також вона описала кількох нових видів[6].

Елліотт написала широко використовувану книгу Manual of Bacterial Plant Pathogens. Вперше була опублікована у 1930 році, перевидана із змінами у 1951 році, і досі ця книга користується популярністю у дослідників[5][6][9].

У 1942 році вона працювала на посаді президента Ботанічного товариства Вашингтону[10].

Шарлотта Елліотт померла у 1974 році.

Окремі публікації ред.

Книги ред.

  • Manual of Bacterial Plant Pathogens (1930)
  • Halo-Blight of Oats (1920)

Статті ред.

  • "Helminthosporium-Turcicum Leaf Blight of Corn". Phytopathology 36.8 (1946): 660–666. With Merle T. Jenkins.
  • "Seasonal Development, Insect Vectors, and Host Range of Bacterial Wilt of Sweet Corn." Journal of Agricultural Research 60.10 (1940): 645–686. With F.W. Poos.
  • "Dissemination of Bacterial Wilt of Corn." Iowa State College Journal of Science 9 (1935): 461–480.
  • "Overwintering of Aplanobacter stewarti." Science 80.2074 (1934): 289–290. With F.W. Poos.

Див. також ред.

Список жінок-ботаніків

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  2. ↑ а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 418. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ↑ IPNI,  C.Elliott
  5. ↑ а б в г д е ж и к л Andrews, John H., ed. "Charlotte Elliott: Accomplished Phytobacteriologist and First Female PhD" [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]. In And One Hand on the Bench: The First Century of the Department of Plant Pathology at the University of Wisconsin-Madison. University of Wisconsin, 2010. Accessed Nov. 11, 2015.
  6. ↑ а б в г д "Pioneering Plant Pathologists" [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]. American Phytopathological Society website. Accessed Nov. 11, 2015.
  7. ↑ а б в г Association of Collegiate Alumnae. The Journal of the Association of Collegiate Alumnae, vol 10 (September 1916–June 1917), p. 678. Ithaca, NY: Association of Collegiate Alumnae.
  8. ↑ а б в Gager, C. Stuart, ed.. Brooklyn Botanic Garden Record, vol. 5, no. 4 (October 1916), pp. 151–152.
  9. ↑ Horst, R. Kenneth, ed. Westcott's Plant Disease Handbook. Springer Science + Business Media, 2001.
  10. ↑ "Presidents of the Botanical Society of Washington", The Botanical Society of Washington website. Accessed Nov. 11, 2015.

Джерела ред.

  • Matta, C.. "Charlotte Elliott (1883–1974): Great Interest and Unusual Natural Ability". In Pioneering Women in Plant Pathology, J. B. Ristaino, ed. St Paul, MN: American Phytopathological Society Press, 2008, pp. 47–56.
  • Robert, A. L., and J. G. Moseman. "Charlotte Elliott, 1883–1974". Phytopathology 66, 1976, p. 237.
  Це незавершена стаття про біолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарлотта_Елліотт&oldid=41398668