Відкрити головне меню

Юрій Анатолійович Шаповалов (нар. 14 березня 1972, м. Кременчук, Полтавська область) — український політик.

Юрій Анатолійович Шаповалов

Нині на посаді
На посаді з27 листопада 2014

Секретар Комітету з питань транспорту
Нині на посаді
На посаді з27 листопада 2014

Народився14 березня 1972(1972-03-14) (47 років)
Кременчук, Полтавська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Політична партіяПартія регіонів
Юрій Анатолійович Шаповалов на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
7-го скликання
фракція Партії регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
фракція Відродження 27 листопада 2014

Шаповалов Юрій Анатолійович на сайті Верховної Ради України

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Освіта вища. Навчався у восьмирічній школі № 15 та середній школі № 21 м. Кременчука. Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет, напрямок підготовки «Автомобілі та автомобільне господарство», спеціалізація «Технічна експлуатація автомобілів», здобутий фах — інженер-механік.

Був директором регіонального представництва компанії «Фокстрот» в Кременчуці.

20102012 рр. — депутат Кременчуцької міської ради.

Парламентська діяльністьРедагувати

З 12 грудня 2012 р. — народний депутат VII скликання. Безпартійний, до лютого 2014 р. входив до фракції Партії регіонів. Голова підкомітету з питань антимонопольної політики та розвитку економічної конкуренції Комітету Верховної Ради з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики.

21 жовтня 2016 року депутат Верховної Ради України Юрій Шаповалов повідомив на засіданні Ради про своє рішення вийти з депутатської групи «Воля народу»[1].

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального колексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[2].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати