Вікіпедія

Шамус (відеогра)

відеогра 1982 року

Шамус (англ. Shamus) — екшн пригодницька гра, написана Вільямом Матага (тепер Катрін Матага) і видана компанією Synapse Software. Спочатку випущена для 8-розрядних комп'ютерів Атарі в 1982 році,[1] була портована на VIC-20, Комодор 64, TRS-80 Color Computer, Ti-99/4А та IBM PC. Кілька з цих портів були зроблені Atarisoft. Ігор Волосенко, співзасновник Синапс, зазначив, що саме Shamus дійсно надав компанії репутацію якості. Пізніше вийшов сіквел, Shamus: Case II, з тими ж персонажами, але іншим ігровим процесом.

Шамус
Файл:Shamus (video game)
Видавець Synapse Softwared
Жанр(и) Однокористувацька гра
Платформа Commodore VIC-20, Commodore 64, DOS і Game Boy
Дата випуску 1982
Режим гри одноосібна відеогра
Мова англійська
Технічні деталі
Носій Компакт-касета

Під час титульної заставки грає Похоронний Марш маріонеток, пісня з Alfred Hitchcock Presents.

ГеймплейРедагувати

Розроблена під впливом аркади Berzerk,[2] мета гри полягає у тому, щоб провести однойменного робота-детектива через 4-рівневий 128-кімнатний лабіринт з електрифікованих стін. Кінцевою метою цього шляху є так зване «Лігво Тіні». Шамус відрізняється від Berzerk тим, що тут світ статичний, замість кімнат, які генеруються випадковим чином кожен раз, коли у них входиш. Є також можливість збирати предмети: пляшки, що містять додаткові життя, загадкові знаки, і ключі, які відмикають виходи.

Протистоїть гравцеві цілий ряд роботизованих супротивників, у тому числі спіральні дрони, роботи дроїди і стрибунці. Шамус озброєний «іонними SHIV», SHIV є абревіатурою Short High Intensity Vaporizer (короткий високоінтенсивний випаровувач), і може бути використаний одночасно проти двох ворогів. Як і в інших іграх цього жанру, доторкання до електрифікованих стін призводить до миттєвої смерті. Після завершення кожного рівня, геймплей прискорюється, збільшуючи шанси натикатися на стіни.

Основний геймплей включає в себе зачистку кімнат від усіх ворогів, збір спеціальних предметів і вихід з кімнати. При поверненні у кімнату вороги регенеруються і повертаються у своє вихідне положення. Точно так само, як і у Berzerk, гравець буде атакованим, якщо він проводить забагато часу в кімнаті. У цьому випадку сама Тінь входить у кадр і скаче прямо на Шамуса, рухаючись крізь стіни. Підстрелена, Тінь ненадовго завмирає на місці.

Комбінація замків і ключів вимагає від гравця завершити кожен з чотирьох рівнів у певному порядку. Щоб пройти гру повністю, потрібно кілька годин,[джерело?] що в поєднанні з відсутністю функції паузи (за винятком версії IBM), необхідністю запам'ятовування розташування десятків кімнат та ключів і несамовитим геймплеєм означає, що зробити це вкрай важко.

Кожна версія лабіринту названа на честь відомого вигаданого детектива або агента.

РеакціяРедагувати

Компанія Softline в 1983 році заявила, що «На цей момент Шамус є найкращою сумішшю аркади і пригодницької гри від Atari на ринку … Знати його — означає любити його, грати в нього постійно, і не заспокоюватися»[3]. У тому році читачі Softline дали грі сьоме місце за популярністю у тридцятці ігор для 8-бітних комп'ютерів Atari[4] і в 1984 році вони дали Шамусу десяте місце[5].

Electronic Fun віддав Атарі-версії 3 з 5 балів, назвавши графіку «чудовою» і сказавши: «це не виглядає як таке, що може набридати»[6]. ROM Magazine дав Атарі-версії рейтинг 9.4 з 10[7], а Creative Computing запропонував «переконайтеся, що у вас немає жодних невідкладних зустрічей, перш ніж сісти за Шамус. Як тільки ви починаєте, зупинятися вже не хочете»[8]. Ahoy! написав в 1984 році, що Шамус для Commodore 64 — «дуже приємна гра, яка включає як екшн, так і інтригу, і матиме попит як у новачків, так і у досвідчених геймерів»[9].

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Andrews, J. D. (1 липня 1983). Book Reviews : Handbook of Accounting Communications. Jeremiah J. Sullivan. Addison-Wesley, Reading, MA, 1983. Journal of Business Communication 20 (3). с. 80–80. ISSN 0021-9436. doi:10.1177/002194368302000312. Процитовано 7 червня 2023. 
  2. ↑ Dewitt, Robert (April 1983). Ihor Wolosenko (Synapse Software). Antic. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 18 квітня 2018. 
  3. ↑ Bang, Derrick (January 1983). Shamus. Softline. с. 42. Архів оригіналу за 3 липня 2014. Процитовано 27 липня 2014. 
  4. ↑ The Most Popular Atari Program Ever. Softline. March 1983. с. 44. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 28 липня 2014. 
  5. ↑ The Best and the Rest. St.Game. Mar–Apr 1984. с. 49. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 28 липня 2014. 
  6. ↑ Salm, Walter (March 1983). Slime. Electronic Fun: 67. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 18 квітня 2018. 
  7. ↑ Shamus. ROM Magazine: 25. August–September 1983. Архів оригіналу за 20 грудня 2017. Процитовано 18 квітня 2018. 
  8. ↑ «Shamus». The Creative Atari. Creative Computing. 1983. Архів оригіналу за 20 грудня 2017. https://web.archive.org/web/20171220171025/https://www.atariarchives.org/creativeatari/Shamus.php. Процитовано 18 квітня 2018. 
  9. ↑ Sodaro, Robert J. (February 1984). Shamus. Ahoy!. с. 51. Процитовано 27 червня 2014. 

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шамус_(відеогра)&oldid=39662344