Шаблон:Вибрана стаття/23 травня 2020
Депортація кримських татар — один зі злочинів радянського тоталітарного режиму, насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини — Криму, здійснене упродовж 18 травня — 21 травня 1944 року. Етнічну чистку здійснено НКВС СРСР за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року. Згідно з офіційними даними, у віддалені регіони Радянського Союзу було депортовано 191 044 кримських татар, а за даними самоперепису кримських татар, проведеного Національним рухом кримських татар, — 423 100. Унаслідок виселення і в перші роки після нього загинуло, згідно з даними НКВС, 27 % кримських татар. За іншими підрахунками, однак, загиблих було набагато більше, складаючи 46,2 % або приблизно половину від народу. Під час глобальної кампанії з русифікації Криму відбулося 911 перейменувань населених пунктів, що мали кримськотатарські назви, ліквідована системи освіти кримськотатарською мовою, повне переписування історії Криму та заселення півострову колгоспниками з інших регіонів Радянського Союзу. Закон РРФСР від 26 квітня 1991 року «Про реабілітацію репресованих народів» визнав депортації народів у СРСР актом геноциду. Верховна Рада України 12 листопада 2015 року визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу…