Чурута Валентин Павлович
Валенти́н Па́влович Чуру́та (15 квітня 1977, с. Хрущівка, Золотоніський район, Черкаська область, Українська РСР — 30 червня 2014, м. Щастя, Жовтневий район Луганська, Луганська область, Україна) — солдат батальйону «Айдар», учасник російсько-української війни.
| Чурута Валентин Павлович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
15 квітня 1977 Хрущівка, Черкаська область, УРСР | |
| Смерть |
30 червня 2014 (37 років) Щастя, Луганська область, Україна (помер від поранень) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ | територіальна оборона | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєвий шлях ред.
Народився 1977 року в с. Хрущівка на Черкащині, в родині виховувалось троє дітей. Мешкав у м. Золотоноша. Учасник Євромайдану.
З травня 2014-го — доброволець, номер обслуги 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». Брав участь у визволенні міста Щастя.
30 червня 2014 перебував на спостережному пункті на правому фланзі розташування батальйону біля селища Металіст. Близько 17:00 дозорна група потрапила під мінометний обстріл. Поранених винесли та евакуювали під снайперським і кулеметним вогнем. Солдат Чурута зазнав вогнепальних осколкових поранень м'яких тканин голови та шиї, вже у пораненого поцілив снайпер. Доставлений до Центральної районної лікарні у місто Щастя, але від отриманих поранень помер.
«Айдарівці» помстилися за смерть побратима — артилерійським ударом по розвіданих позиціях терористів знищили 12—15 одиниць живої сили, російські БРДМ, 2 бронетранспортера, зенітну установку «Шилка»[1].
Похований 3 липня на міському цвинтарі Золотоноши.
Залишилась батьки, сестра, дружина та двоє дітей, — син і донька.
Нагороди та вшанування ред.
- За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.06.2015, посмертно)[2].
- Нагороджений почесною відзнакою облради «За заслуги перед Черкащиною» (липень 2014, посмертно)[3].
- В м. Золотоноша вул. Чапаєва перейменовано на вулицю Валентина Чурути[4].
Примітки ред.
- ↑ В останні години «перемир'я» загинув боєць «Айдару» родом із Золотоноші [Архівовано 11 травня 2018 у Wayback Machine.] // Вікка, 2 липня 2014
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ На Золотононіщині бійця батальйону «Айдар» вирішили посмертно нагородити [Архівовано 11 травня 2018 у Wayback Machine.] // Про все.ck.ua, 3 липня 2014
- ↑ У Золотоноші одну з вулиць перейменували на честь юриста, який загинув на Сході [Архівовано 11 травня 2018 у Wayback Machine.] // ПроВсе.ck.ua, 31.05.2016
Джерела ред.
- Чурута Валентин Павлович [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Валентина Гавришкевич. Золотоноша попрощалася з Валентином Чурутою, загиблим бійцем «Айдару» // «Черкаський край», 3 липня 2014.
- Максим Степанов. Воїн без страху і докору. У золотоніську землю ліг ще один герой [Архівовано 9 травня 2018 у Wayback Machine.] // «ПроЧерк», 3 липня 2014.
- Міноборони терміново винесло позитивне рішення щодо Валентина Чурути [Архівовано 11 травня 2018 у Wayback Machine.] // «Золотоноша», 12 серпня 2015.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |