Чубайс Ігор Борисович
Чубайс Ігор Борисович (народ. 26 квітня 1947, Берлін) - російський учений, доктор філософських наук, директор Центру з вивчення Росії, рідний брат російського політика Анатолія Чубайса.
| Чубайс Ігор Борисович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
26 квітня 1947 (76 років) Східний Берлін, Радянська зона окупації Німеччини |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | політик, філософ |
| Галузь | філософія і соціологія |
| Alma mater | Філософський факультет СПбДУd |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук |
| Вчене звання | професор[d] |
| Знання мов | російська[1] |
| Заклад | Російський університет театрального мистецтва |
| Партія | КПРС |
| Брати, сестри | Чубайс Анатолій Борисович |
З біографії ред.
В 1972 р. закінчив філософський факультет Ленінградського державного університету.
Вступив у КПРС під час вступу до аспірантури Інституту соціології Академії Наук СРСР в Москві, після попередження про неможливість навчання безпартійних [2].
В 1978 р. закінчив аспірантуру Інституту соціології, захистив кандидатську дисертацію "Вплив телебачення на формування громадської думки" (на матеріалах ПНР і СРСР).
З 1980 по 1997 - доцент кафедри філософії ГІТІСу.
В 1987 - 1990 рр. був одним з найпомітніших діячів московських неформальних об'єднань «Перебудова» і «Перебудова-88». В 1988 - 1990 рр. був членом Московського Народного фронту. В 1989 р. був виключений з КПРС за «діяльність, спрямовану на розкол партії».
В 1990 р. Ігор Борисович став «батьком-засновником» Демократичної платформи в КПРС, а потім (після недовгого перебування в Республіканської партії) входив в бюро Політради Народної партії Росії.
У березні 1990 року балотувався в депутати Моссовета, але програв[3].
Навесні-влітку 1991 року приєднав Московську організацію НПР до коаліції п'яти партій «Демократична Москва» і брав участь у створенні Коаліції демократичних сил Москви, спрямованої проти керівництва « Демократичної Росії».
Головний редактор журналу (альманаху) «Нові віхи».
В 2000 р. захистив докторську дисертацію з проблеми нової російської ідеї та ідентичності.
У 2006-2007 роках - ведучий програм радіо « Говорит Москва» .
Активний член створеного в грудні 2006 року Фонду «Повернення»[2].
У березні 2010 року підписав звернення опозиції «Путін має піти».
З 2010 року ведучий кількох радіопередач на радіостанції Російська служба новин[4].
Веде програму «Час Ч» на Радіо Комсомольська правда.
В даний час:
- Директор Міжвузівського центру по вивченню Росії в складі факультету гуманітарних і соціальних наук РУДН.
- Декан факультету росієзнавства Інституту соціальних наук.
- Член редколегії журналу « Посів».
У вересні 2014 року підписав заяву з вимогою «припинити агресивну авантюру: вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну і військову підтримку сепаратистам на Сході України» [5].\
Творчий доробок ред.
- «От Русской идеи — к идее новой России» (1996)
- «Россия в поисках себя» (1998)
- Учебник «Отечествоведение», 2003, вместе с группой сотрудников
- «Разгаданная Россия. Что же будет с Родиной и с нами», Москва: АиФ Принт, Столица-Принт, 2005 ISBN 5-94736-074-8, 5-98132-071-0. Награждена премией «Словесность» Союза литераторов РФ.
- «Как нам понимать свою страну. Русская идея и Российская идентичность. Прошлое, настоящее, будущее» Arsis Books, 2014 ISBN 978-5-904155-46-9
Джерела ред.
- Далекосхідна хвиля. Інтерв'ю І.Б.Чубайса [Архівовано 27 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Краткая биография Игоря Чубайса, переводы публикаций в зарубежных СМИ
- Rozmowa o polityce Rosji [Архівовано 18 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Біографія [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б Чубайс Игорь Борисович. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 11 травня 2017.
- ↑ выборы 1990. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 11 травня 2017.
- ↑ Русская служба новостей. Архів оригіналу за 28 жовтня 2010. Процитовано 11 травня 2017.
- ↑ Заявление «Круглого стола 12 декабря» к Маршу Мира 21-го сентября. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 11 травня 2017.