Відкрити головне меню

Чотири кроки в хмарах

Фільми Алессандро Блазетті, 1942

«Чотири кроки в хмарах» (італ. 4 passi fra le nuvole, на постері: «Quattro passi fra le nuvole») — італійський трагікомедійний фільм 1942 року, поставлений режисером Алессандро Блазетті. Вважається одним з фільмів-передвісників італійського неореалізму[1][2]. На основі сюжету стрічки знято декілька римейків: «Під небом Провансу» (фр. Sous le ciel de Provence, Франція, 1956 рік), «Прогулянка в хмарах» (США, 1995 рік), «Декілька слів про кохання» (Індія, 2000 рік) та інші.

Чотири кроки в хмарахPicto infobox cinema.png
італ. 4 passi fra le nuvole
Quattro passi fra le nuvole poster.jpg
Жанр трагікомедія
Режисер Алессандро Блазетті
Продюсер Джузеппе Амато
Сценаристи Джузеппе Амато, Алессандро Блазетті, Альдо де Бенедетті, П'єро Телліні, Чезаре Дзаваттіні
У головних
ролях
Джино Черві
Адріана Бенетті
Гудітта Ріссоне
Оператор Вацлав Віх
Композитор Алессандро Чиконьїні
Художник Вірджиліо Марчіні
Кінокомпанія Società Italiana Cines
Тривалість 95 хв.
Мова італійська
Країна Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Рік 1942
Дата виходу 24 грудня 1942 (Італія)
IMDb ID 0035230
Рейтинг IMDb: 7.5/10 stars
Чотири кроки в хмарах у Вікісховищі?

СюжетРедагувати

Паоло Б'янкі — торговець кондитерськими виробами, комівояжер середнього віку, що веде розмірене, але нудне життя зі сварливою дружиною в одному з міст на півночі Італії. Під час чергової службової поїздки на південь країни в потягу він звертає увагу на молоду жінку, яка, не маючи квитка і грошей на його купівлю, намагається виправдатися перед контролером. Паоло встає на її захист. В помсту контролер знаходить, що проїзні документи самого Б'янкі оформлені не вірно, і висаджує його на найближчій станції. Комівояжер вимушений скористатися автобусом. Там він зустрічає дівчину з потягу і знайомиться з нею. Її історія сумна, хоча досить тривіальна: вона кинута коханим, чекає дитину і, абсолютно не маючи коштів для існування, не знає як з'явитися перед люблячими, але строгими батьками. Марія благає нового знайомого заїхати до її родини й назватися її чоловіком. Паоло погоджується, але брат дівчини дуже швидко розкриває обман. Проникливою промовою головний герой умовляє батька пробачити доньку.

У роляхРедагувати

Джино Черві Паоло Б'янкі
Адріана Бенетті Марія
Гудітта Ріссоне Клара Б'янкі
Карло Романо Антоніо, водій автобуса
Гуїдо Челано Паскуале, брат Марії
• Маргеріта Сейлін Луїза, мати Марії та Паскуале
• Альдо Сільвані Лука, батько Марії та Паскуале
• Оресте Біланчіа бакалійник

Знімальна групаРедагувати

Художні особливості і критикаРедагувати

Теоретик кінематографу Жорж Садуль назвав фільм цікавим, але нерівним. Сцени в автобусі чарівні і мають непередаваний національний колорит: строкатий натовп глузливих людей, що підкріплюють свою мову емоційною жестикуляцією, сміх, сварки і абсолютний безлад у салоні. Хоча така побутова замальовка виходила за грані догми, що просувався Муссоліні — «Італія це країна, де потяги приходять вчасно». Друга ж половина стрічки, що відбувається в павільйонних селянських інтер'єрах, — посередня та умовна[3]. Слід зазначити, що в цілому фільм не виходив за рамки пропаганди діючого режиму, але й не містив фашистської риторики[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 190—191. — 85000 прим. рос. 
  2. Л. Алова. Блазетти Александр // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 23. — ISBN 5-85646-077-4.
  3. Садуль, 1958-1982, с. 168, 6
  4. Колодяжная В., Трутко И. История зарубежного кино. 1929-1945 годы. — М. : Искусство, 1970. — С. 278. — 25000 прим. (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати